Былина- это древнерусская, позже русская народная эпическая песня о героических событиях или примечательных эпизодах национальной истории XI—XVI веков. Былины обычно писали обычно про богатырей. Богатыри — герои былин и сказаний, отличающиеся большой силой и совершающие подвиги религиозного или патриотического характера. Моя любимое стихотворение это «Бородино». Расскажу как я вам краткий сюжет :Молодой солдат спрашивает у участника Бородинского сражения о сражении у деревни Бородино, в котором тот принимал участиеСтарый солдат рассказывает про битву. По приказу командиров русские войска отступают. Этим недовольны старые вояки, а затем находят место для финальной битвыникаких результатов. Вот уже третий день русские войска бездействуют, и радости французов нет пределаФранцузы узнают, «что значит русский бой удалый». Русские воины готовы стоять до конца, но французы отступают (это расходится с историческими событиями)Лирический герой стихотворения М. Ю. Лермонтова "Бородино" – горячий патриот, гордящийся подвигом народа в войне 1812.Положительным идеалом поэта являлась Родина. С признательностью русскому народу и с восторгом пишет Лермонтов о сражении в стихотворении “Бородино”. Рассказ о войне доверен старому солдату.
Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
Былина- это древнерусская, позже русская народная эпическая песня о героических событиях или примечательных эпизодах национальной истории XI—XVI веков. Былины обычно писали обычно про богатырей. Богатыри — герои былин и сказаний, отличающиеся большой силой и совершающие подвиги религиозного или патриотического характера. Моя любимое стихотворение это «Бородино». Расскажу как я вам краткий сюжет :Молодой солдат спрашивает у участника Бородинского сражения о сражении у деревни Бородино, в котором тот принимал участиеСтарый солдат рассказывает про битву. По приказу командиров русские войска отступают. Этим недовольны старые вояки, а затем находят место для финальной битвыникаких результатов. Вот уже третий день русские войска бездействуют, и радости французов нет пределаФранцузы узнают, «что значит русский бой удалый». Русские воины готовы стоять до конца, но французы отступают (это расходится с историческими событиями)Лирический герой стихотворения М. Ю. Лермонтова "Бородино" – горячий патриот, гордящийся подвигом народа в войне 1812.Положительным идеалом поэта являлась Родина. С признательностью русскому народу и с восторгом пишет Лермонтов о сражении в стихотворении “Бородино”. Рассказ о войне доверен старому солдату.
Объяснение:
Минуло багато днів відтоді, як повернувся Паріс у дім отця свого Пріама. Здавалося, що та зміна, яка сталася в його житті, змусила його забути про дар, обіцяний йому Афродітою за золоте яблуко. Тепер він був царевичем, а не звичайним, нікому не відомим пастухом. Але Афродіта сама нагадала йому про прекрасну Єлену й до своєму улюбленцеві збудувати чудовий корабель, і він зібрався вже відпливти в Спарту, де жила Єлена. Даремно почав застерігати його віщий син Пріама Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як швидкохідний корабель Паріса віддалявся від рідних берегів. Простягши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:
— О горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать розбиті вщент його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!
Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса. (Троянський цикл міфів)
А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув нарешті до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.
Объяснение: