Недавно я прочитала рассказ М.А.Шолохова "Судьба человека". Главный герой произведения - обычный русский мужик, шофер, Андрей Соколов. Началась война, и уже на третий день его отправили на фронт. Через некоторое время он попал в плен, несколько раз пытался бежать, последний раз ему это удалось. вся его семья погибла, не осталось никого. И тут он встречается с маленьким мальчиком-сиротой. Его отец погиб на фронте, а мать - во время бомбежки. Андрей был настолько поражен трагической судьбой мальчика, что усыновил его, сказав, что он его отец. На долю Андрея Соколова выпали трудные испытания. Немногие бы их выдержали, но он не только не сломался, но и находит в себе силы после войны усыновить сироту Ванюшку, и заботиться о нем, как о родном, восстанавливая тем самым постепенно и свою душу. Образ Андрея - это одновременно образ и одного человека и всех русских солдат. Название "Судьба человека" не случайно. в нём можно разглядеть нелегкую судьбу каждого человека, жившего в то непростое время... Благодаря этому рассказу я многое поняла. И я бы посоветовала каждому неравнодушному человеку прочитать это произведение.
У мене є домашній улюбленець, це кошеня. Я його сильно люблю. Чому ж він мене навчив? Щоб я дбав про таких же як і він т.е за іншими тваринами. Щоб не завдавати болю тваринам а тільки любити. З ним я став проводити менше часу в інтернеті і в телефоні і комп'ютері. Я зрозумів скільки часу я проводжу в дали від рідних і близьких. Завдяки йому мені не нудно а навпаки весело я шию йому костюмчики він такий веселий. Але все таки він виросте і з ним буде вже не так весело але головне провести з ним його дитинство і жити зі спогадами про нього.
Благодаря этому рассказу я многое поняла. И я бы посоветовала каждому неравнодушному человеку прочитать это произведение.
Объяснение:
У мене є домашній улюбленець, це кошеня. Я його сильно люблю. Чому ж він мене навчив? Щоб я дбав про таких же як і він т.е за іншими тваринами. Щоб не завдавати болю тваринам а тільки любити. З ним я став проводити менше часу в інтернеті і в телефоні і комп'ютері. Я зрозумів скільки часу я проводжу в дали від рідних і близьких. Завдяки йому мені не нудно а навпаки весело я шию йому костюмчики він такий веселий. Але все таки він виросте і з ним буде вже не так весело але головне провести з ним його дитинство і жити зі спогадами про нього.