с во и таблицой Осознают ли герои отсутствие признаков таланта у себя? Кто открыто признает свою бездарность? Подтвердите ответ цитатами из текста произведения. Почему, понимая свою бесталанность, Екатерина Ивановна не предпринимает попыток изменить что-либо в жизни?
2. Как меняется внешность, манера поведения и образ жизни Ивана Петровича, Веры Иосифовны, Екатерины Ивановны в конце рассказа?

Дитинство – це початок життєвого шляху людини. Це пора мрій і безтурботності. Дитинство, наповнене іграми, чарівними фантазіями і пустощами, можна назвати щасливим.

У цей час людина починає пізнавати світ, його різноманіття.  

У цьому йому допомагають батьки. Вони направляють дитину в потрібному напрямку, підказуючи і пояснюючи все необхідне.  

Але від батьків залежить не тільки навчання маленької людини життєвим премудростям, вони також зобов'язані вкласти в нього душевні цінності,

такі як співчуття, милосердя, справедливість, чесність, щоб виховати в ньому особистість і гідного людини.

Дорослі люблять згадувати своє дитинство.  

У кожного є яскраві барвисті моменти, які він зберігає в своєму серці довгі роки.  

Наприклад, мій тато часто згадує, як вони з друзями в дитинстві грали в хокей на замерзлому ставі.

Зараз він уже дорослий, у нього багато турбот і на хокей часу немає, але я бачу, що він нудьгує по тій порі.

Однак щасливе дитинство в першу чергу залежить від сім'ї.  

Якщо вона міцна і дружна, якщо дитина відчуває себе коханим, то дитинство абсолютно точно буде світлим і радісним.

Мені пощастило, моя сім'я робить все для того, щоб моє дитинство було саме таким.

Я дуже їх люблю і в майбутньому для своїх дітей постараюся зробити все, щоб і в них було таке ж щасливе дитинство.

Николай Михайлович написал стихотворение в 1964 году, под впечатлением от поездки в Няндомы. В маленьком северном городке раннее детство поэта, прожившего здесь с семьей до 6 лет.

Возвращение на малую родину оказало сильное влияние на Рубцова. Его чувства были весьма противоречивы: с одной стороны – светлые воспоминания безмятежного детства, с другой – легкая грусть от того, что за прожитые годы здесь все изменилось.

Однако это не помешало поэту ощутить сильную связь с дорогим сердцу местом. Переполняющие его эмоции он вылил на бумагу, написав стихотворение «Тихая моя родина». Рубцов посвятил его известному русскому писателю В. Белову, родиной которого также была средняя полоса России.