Моя Родина - Казахстан СОЧИНЕНИЕ Моя Родина - Независимый Казахстан Муканова Индира Канатовна Тебе, родная моя земля, посвящаю своё слово. Свободен, величав и первоздан, Звезде подобный средь земель и стран, Кюй счастья ты наигрываешь звонко, Родной мой, лучезарный Казахстан… Я бегу навстречу восходящему солнцу! Бескрайняя и таинственная степь наполняется все более горьким запахом полыни. Степной ветер, обдувая мое лицо и волосы, мчится в лазурную даль. Передо мной буйство красок.
Мое сердце, словно старинные часы, ритмично бьется и наполняется восхищением. Я бегу среди трав, вдыхаю теплый воздух и кружусь, как в детстве; и все мне очень нравится, я счастлива! Но вот солнце встало – я проснулась. Это был замечательный сон, наполненный любовью к Родине. А Родина для меня – это звуки чудесной домбры и сладость парного молока, великие просторы степей и снежные горы, высокое синее небо и яркое солнце.
Но Казахстан не просто красивейшая страна с неповторимой многовековой историей и культурой, это молодое, свободное, независимое государство, успешно развивающее свою экономику и идущее вперёд дорогой реформ и преобразований к процветанию и стабильности нашей страны. Я думаю, главное богатство любого государства – это его люди, их жизнь, заботы и чаяния, горести и радости.
Я не перестаю удивляться тому, как славно уживаются в нашей стране люди разных национальностей, говорящие на разных языках, исповедующие разные религии. Я думаю, что неважно, на каких языках говорят дети Казахстана. Всех нас, независимо от цвета кожи и разреза глаз, объединяет чувство любви и благодарности родной земле.
Помните наказ Алтынсарина : "Долг каждого из нас - внести посильную лепту на пользу своей Родине"! И если есть у человека дар, талант, ум, он непременно употребит их во славу своей Отчизны.
Як на мене, то з-поміж десяти заповідей, висічених на скрижалях, найскладнішою є восьма. Заповідь, яка оповідає, що не можна свідчити неправду про свого товариша. Це та заповідь, якої більшість людей просто не дотримується, я гадаю, що кожен з нас бодай раз у житті порушив її.
Гадаю, ця заповідь є найскладнішою з кількох причин. По-перше, зовсім невеликий процент людей правильно її розуміє. Вважають, що це йдеться про свідчення в суді та оббріхування невинного. Насправді ж у цієї заповіді значно глибший сенс. Врешті-решт, восьме речення на скрижалях має на меті навчити людей узагалі не казати неправду про ближнього свого та – і це найголовніше – не пліткувати про нього. Зрештою, правдивими слова про іншого можуть бути лише з його власних вуст, так би мовити, правда в першій інстанції. А ви, самі того не помічаючи, забарвлюєте інформацію про друга у тонкий флер применшень чи гіперболізації, додаєте свою власну точку зору… Кінець кінцем, правда про вашого товариша обростає, наче снігова куля, все новими й новими шарами, аж доки від початкового варіанту залишиться лише ім’я.
Восьма заповідь є найскладнішою, бо ми постійно її порушуємо, усвідомлюючи це чи ні. Коли дівчатка-однокласниці обговорюють нову сукенку подружки чи пліткують про хлопців, вони порушують цю заповідь. Коли в інституті студенти переповідають одне одному страшні історії про непохитних викладачів, які жахливо ставляться до студентів, – це теж порушення заповіді. Коли колеги обговорюють підвищення своєї колеги та не вірять, що вона могла досягти цього своїм розумом, починають розпускати про неї плітки, – це також порушення восьмої заповіді. Коли бабусі, сидячи коло будинку та нудьгуючи, починають називати всіх і кожного образливими словами та вигадувати плітки про кожного мешканця будинку, – це дуже велике порушення заповіді.
Моя Родина - Казахстан СОЧИНЕНИЕ Моя Родина - Независимый Казахстан Муканова Индира Канатовна Тебе, родная моя земля, посвящаю своё слово. Свободен, величав и первоздан, Звезде подобный средь земель и стран, Кюй счастья ты наигрываешь звонко, Родной мой, лучезарный Казахстан… Я бегу навстречу восходящему солнцу! Бескрайняя и таинственная степь наполняется все более горьким запахом полыни. Степной ветер, обдувая мое лицо и волосы, мчится в лазурную даль. Передо мной буйство красок.
Мое сердце, словно старинные часы, ритмично бьется и наполняется восхищением. Я бегу среди трав, вдыхаю теплый воздух и кружусь, как в детстве; и все мне очень нравится, я счастлива! Но вот солнце встало – я проснулась. Это был замечательный сон, наполненный любовью к Родине. А Родина для меня – это звуки чудесной домбры и сладость парного молока, великие просторы степей и снежные горы, высокое синее небо и яркое солнце.
Но Казахстан не просто красивейшая страна с неповторимой многовековой историей и культурой, это молодое, свободное, независимое государство, успешно развивающее свою экономику и идущее вперёд дорогой реформ и преобразований к процветанию и стабильности нашей страны. Я думаю, главное богатство любого государства – это его люди, их жизнь, заботы и чаяния, горести и радости.
Я не перестаю удивляться тому, как славно уживаются в нашей стране люди разных национальностей, говорящие на разных языках, исповедующие разные религии. Я думаю, что неважно, на каких языках говорят дети Казахстана. Всех нас, независимо от цвета кожи и разреза глаз, объединяет чувство любви и благодарности родной земле.
Помните наказ Алтынсарина : "Долг каждого из нас - внести посильную лепту на пользу своей Родине"! И если есть у человека дар, талант, ум, он непременно употребит их во славу своей Отчизны.

Забирайте свои NIKE со скидкой -40%!
LeBoutique.com
4.91/5 (98.18%) 11голос[ов]
Як на мене, то з-поміж десяти заповідей, висічених на скрижалях, найскладнішою є восьма. Заповідь, яка оповідає, що не можна свідчити неправду про свого товариша. Це та заповідь, якої більшість людей просто не дотримується, я гадаю, що кожен з нас бодай раз у житті порушив її.
Гадаю, ця заповідь є найскладнішою з кількох причин. По-перше, зовсім невеликий процент людей правильно її розуміє. Вважають, що це йдеться про свідчення в суді та оббріхування невинного. Насправді ж у цієї заповіді значно глибший сенс. Врешті-решт, восьме речення на скрижалях має на меті навчити людей узагалі не казати неправду про ближнього свого та – і це найголовніше – не пліткувати про нього. Зрештою, правдивими слова про іншого можуть бути лише з його власних вуст, так би мовити, правда в першій інстанції. А ви, самі того не помічаючи, забарвлюєте інформацію про друга у тонкий флер применшень чи гіперболізації, додаєте свою власну точку зору… Кінець кінцем, правда про вашого товариша обростає, наче снігова куля, все новими й новими шарами, аж доки від початкового варіанту залишиться лише ім’я.
Восьма заповідь є найскладнішою, бо ми постійно її порушуємо, усвідомлюючи це чи ні. Коли дівчатка-однокласниці обговорюють нову сукенку подружки чи пліткують про хлопців, вони порушують цю заповідь. Коли в інституті студенти переповідають одне одному страшні історії про непохитних викладачів, які жахливо ставляться до студентів, – це теж порушення заповіді. Коли колеги обговорюють підвищення своєї колеги та не вірять, що вона могла досягти цього своїм розумом, починають розпускати про неї плітки, – це також порушення восьмої заповіді. Коли бабусі, сидячи коло будинку та нудьгуючи, починають називати всіх і кожного образливими словами та вигадувати плітки про кожного мешканця будинку, – це дуже велике порушення заповіді.
Найприкріше те, що ми