Это стихотворение посвящено книге и ее влиянию на человеческую судьбу. Автор подчеркивает, что она является в самых разных и тяжелых ситуациях. Она не только является "путеводной звездой", но и исцеляет, возвращает человека к жизни. Кроме того, автор акцентирует внимание на словах благодарности к этой самой книге, благодаря которой человек может продолжать свой жизненный путь. Стихотворение заставляет читателя задумать о роли книги в своей жизни, оценить ее влияние на свою жизненную тропу.
Или 2 вариант
Обв своем стихотворении Габдулла описывает свою трудную жизнь, что он будто проклинает свою судьбу. Автор читает книгу когда у него не остается сил в душе ,Книга ему чем то и автор вновь рождается чистою мечтой.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Это стихотворение посвящено книге и ее влиянию на человеческую судьбу. Автор подчеркивает, что она является в самых разных и тяжелых ситуациях. Она не только является "путеводной звездой", но и исцеляет, возвращает человека к жизни. Кроме того, автор акцентирует внимание на словах благодарности к этой самой книге, благодаря которой человек может продолжать свой жизненный путь. Стихотворение заставляет читателя задумать о роли книги в своей жизни, оценить ее влияние на свою жизненную тропу.
Или 2 вариант
Обв своем стихотворении Габдулла описывает свою трудную жизнь, что он будто проклинает свою судьбу. Автор читает книгу когда у него не остается сил в душе ,Книга ему чем то и автор вновь рождается чистою мечтой.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог