про те, що це була найбільша машина в тексті згадки немає, але те, що Захар Беркут у відповідь на пропозицію Тугара Вовка і монголів обміняти їх життя на життя сина Захара - Максима сам запустив з метальної машини в них камінь, то таке в книзі є .
цитата:
І, відвернувши своє лице, він пішов до машини, на якої варесі лежав величезний камінь, і сильною, недрожачою рукою взяв за ужовку, що придержувала тоту вареху в плоскім положенню.
— Батьку, батьку! — кричала Мирослава, рвучись до нього.— Що ти хочеш робити?
Але Захар, мов не чув її крику, спокійно намірював вареху на ворогів.
Эпитеты Олицетворения Сравнения Необъятный небесный свод Глядит месяц Лепечут листьями, будто сердясь и негодуя Горит он (небесный свод) Дышит он (небесный свод) Сыплется величественный гром соловья Воздух прохладно-душен Вдохновенно стали леса Как очарованное, дремлет село Полон неги Девственные чащи Добро бы ещё хлопец какой, а то старый кабан Океан благоуханий Пугливо протянули корни
Відповідь:
про те, що це була найбільша машина в тексті згадки немає, але те, що Захар Беркут у відповідь на пропозицію Тугара Вовка і монголів обміняти їх життя на життя сина Захара - Максима сам запустив з метальної машини в них камінь, то таке в книзі є .
цитата:
І, відвернувши своє лице, він пішов до машини, на якої варесі лежав величезний камінь, і сильною, недрожачою рукою взяв за ужовку, що придержувала тоту вареху в плоскім положенню.
— Батьку, батьку! — кричала Мирослава, рвучись до нього.— Що ти хочеш робити?
Але Захар, мов не чув її крику, спокійно намірював вареху на ворогів.
Пояснення:
Олицетворения
Сравнения
Необъятный небесный свод
Глядит месяц
Лепечут листьями, будто сердясь и негодуя
Горит он (небесный свод)
Дышит он (небесный свод)
Сыплется величественный гром соловья
Воздух прохладно-душен
Вдохновенно стали леса
Как очарованное, дремлет село
Полон неги
Девственные чащи
Добро бы ещё хлопец какой, а то старый кабан
Океан благоуханий
Пугливо протянули корни
Холод и мрак вод
Лепечут листьями
Угрюмо заключен
Прекрасный ветреник – ночной ветер, подкравшись мгновенно, целует их.
Темно-зеленые стены садов
Ландшафт спит
Ключевой холод
А вверху всё дышит
Всё дивно, всё торжественно
Толпы видений стройно возникают
на душе и необъятно, и чудно
И вдруг всё ожило: и леса, и пруды, и степи
Серебряных видений
Месяц заслушался
Божественная ночь
Дремлет село
Ослепительнее вырезываются из мрака
Толпы хат
Запоздалая семья
Одинокий глаз его злодей
Любезные молодушки
Лениво поворачивавшийся язык
Замысловатые девушки
Косвенными шагами
Гораздо поболее прочих принадлежавшую
Лубочную табакерку
Раздумно и важно потуплять голову
Соколиный взгляд исподлобья
Усеянное жницами поле