Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.
Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.
Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.
Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.
Суспільство це не просто сукупність людей, які проживають, наприклад, у певній країні. Сутність суспільства, його стан виявляється у соціальній взаємодії людей. Саме вступаючи в соціальні взаємодії, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспільства, і його «творцем». Кожен із нас упродовж свого життя засвоює окремі переконання та моделі поведінки, які існують у суспільстві (є «продуктом>> суспільства), але водночас своїми щоденними діями та взаємодіями долучається до творення поточного стану суспільства, пропонуючи щось нове або відтворюючи існуюче. На нашу думку, соціальну поведінку людей визначають механізми «агентності» та «суб'єктності».
Богатир Карпат Іван Сила твір
Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.
Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.
Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.
Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.
Суспільство це не просто сукупність людей, які проживають, наприклад, у певній країні. Сутність суспільства, його стан виявляється у соціальній взаємодії людей. Саме вступаючи в соціальні взаємодії, кожна людина є одночасно і «продуктом» суспільства, і його «творцем». Кожен із нас упродовж свого життя засвоює окремі переконання та моделі поведінки, які існують у суспільстві (є «продуктом>> суспільства), але водночас своїми щоденними діями та взаємодіями долучається до творення поточного стану суспільства, пропонуючи щось нове або відтворюючи існуюче. На нашу думку, соціальну поведінку людей визначають механізми «агентності» та «суб'єктності».