Я думаю, що проблема взаємин дорослих і дітей існувала у всі часи. Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. Лише в критичних ситуаціях, як у новелі Дж. Олдріджа "Останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. Відправляючись на зйомку в загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою сина Дэви — "самотню, неприкаяну дитину, яка в десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом".А хлопцю хотілося мати люблячого й турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять. Бен же на всі запитання хлопчика тільки гарячився, а Дэви бентежився й замикався в собі від цього крику. Грубуваті й глузливі слова батька часто зачіпали й кривдили ранимого й соромливого хлопчика, тому він намагався задавати поменше питань,
і те — тільки по суті.
Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих стосунків із сином, не знаходить шляхи до його серця. Однак коштувало Дэви зникнути з поля зору льотчика, як Бен геть-чисто забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту.
Спочатку усеі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. І тепер він не пошкодував, що взяв із собою сина. Дэви не тільки зумів перев'язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, привести літак у Каїр і вдало посадити його. Почуваючи відповідальність за долю близької людини, він не відступив перед особою небезпеки й показав усі найдужчі сторони чоловічого характеру — сміливість, рішучість, твердість і уміння самостійно приймати рішення.
Бен зумів вижити, уразивши невичерпним запасом сил єгипетських лікарів. А до йому в цьому любов до власного життя й життя маленького хлопчика, що подарував батькові друге народження. Змінившись внутрішньо, він вирішив в що б те не стало дістатися до серця сина, і я упевнений, що це у нього вийде , вони обов'язково стануть друзями.
Я думаю, що проблема взаємин дорослих і дітей існувала у всі часи. Людям різного віку складно зрозуміти один одного. Живучи в колі рідних і близьких людей, ми часто не замислюємося про те, яку відповідальність несемо за їхню долю. Лише в критичних ситуаціях, як у новелі Дж. Олдріджа "Останній дюйм", людина усвідомлює, як важливо вчасно зрозуміти, в чому саме полягає ця відповідальність.
Бен, професійний льотчик, займався зйомкою фільму про акул, потреба в грошах примушувала його приймати будь-які пропозиції, що обіцяють гарний прибуток. Відправляючись на зйомку в загублену в море Акулячу бухту, Бен взяв із собою сина Дэви — "самотню, неприкаяну дитину, яка в десять років почувала, що мати їм не цікавиться, а батько — чужа людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкі хвилини, коли вони бували разом".А хлопцю хотілося мати люблячого й турботливого батька, здатного дати відповіді на питання, що цікавлять. Бен же на всі запитання хлопчика тільки гарячився, а Дэви бентежився й замикався в собі від цього крику. Грубуваті й глузливі слова батька часто зачіпали й кривдили ранимого й соромливого хлопчика, тому він намагався задавати поменше питань,
і те — тільки по суті.
Коли Бен залишався наодинці із хлопчиком, він частенько почував каяття совісті й почуття провини, що не може створити довірчих стосунків із сином, не знаходить шляхи до його серця. Однак коштувало Дэви зникнути з поля зору льотчика, як Бен геть-чисто забував про його існування. Він навіть забув взяти воду або сік, коли вони летіли в безлюдну Акулячу бухту.
Спочатку усеі йшло добре. Син сидів на березі, Бен працював під водою. Але він випадково забруднився кров'ю від приманки, і акули напали на нього. Бен настільки постраждав від акул, що не міг сам вести літак. І тепер він не пошкодував, що взяв із собою сина. Дэви не тільки зумів перев'язати батькові рани й витягти його в літак, але й самостійно, керуючись рідкими вказівками знесиленого від втрати крові батька, привести літак у Каїр і вдало посадити його. Почуваючи відповідальність за долю близької людини, він не відступив перед особою небезпеки й показав усі найдужчі сторони чоловічого характеру — сміливість, рішучість, твердість і уміння самостійно приймати рішення.
Бен зумів вижити, уразивши невичерпним запасом сил єгипетських лікарів. А до йому в цьому любов до власного життя й життя маленького хлопчика, що подарував батькові друге народження. Змінившись внутрішньо, він вирішив в що б те не стало дістатися до серця сина, і я упевнений, що це у нього вийде , вони обов'язково стануть друзями.