События, описываемые Н. В. Гоголем в повести «Тарас Бульба» происходят в первой половине XVII века в Запорожской Сечи – военном лагере казаков в низовьях Днепра. Запорожцы стремятся освободить свою землю от польских захватчиков, защитить свою веру. Казаки – простые люди с жестокими нравами, со своими слабостями и пороками, но их объединяет высокая цель – стремление к свободе, ради которой они готовы умереть. Образы запорожских казаков, изображенные Н. В. Гоголем наделены такими качествами, как: преданность Родине, верность товарищам, готовность отдать жизнь за свои идеалы, за свободу. Для запорожского казака священны такие качества, как товарищество, взаимо взаимовыручка. Воодушевляя своих соратников, старый казак Тарас Бульба обращается к ним со словами: «Нет уз святее товарищества!.. Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей». Мне кажется, товарищество в чем-то даже выше дружбы: оно объединяет не только знакомых друг с другом людей, но всех тех, кто разделяет одни и те же идеалы, отстаивает одни и те же ценности. Умереть за товарищей, за идею – моральный выбор только сильного духом человека, абсолютно уверенного в своей правоте. Можно сказать, что из-за товарищеских уз, из-за преданности своим идеалам Тарасу Бульбе пришлось пожертвовать жизнью сына Андрия, предавшего своих товарищей. Образ Тараса Бульбы – это образ народного воина-героя: он погиб, но не предал ни своих товарищей, ни свои идеалы, ни свою веру.
оповнив скарбницю поетичних освідчень у коханні й відомий німецький письменник Генріх Гайне в книзі поезій, що принесла йому світову славу. Численні вірші збірки "Книга пісень" були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Цій темі присвячені перші розділи циклу "Страждання юності", "Сновидіння" і "Пісні".
Поет живе у світі дивних сновидінь. Кожний вірш розділу — це опис тяжкого сну, видінь, що відвідують поета. У сні він бачить "її" — невірну кохану, втрачену назавжди. Буває на її весіллі з іншим:
...бачу я подружжя молоде —
Мою любов із церкви гном веде.
Кохання в Гайне — сила, що несе неминучу загибель. Сам поет — нещасний закоханий, що болісно переживає "її" невірність, одна з численних жертв.
У світі, де живе поет, здається, немає живих справжніх людей. Це привиди і брехливі маски, що приховують підлість і нікчемність. Брехливе, обманливе видіння і сама кохана поета.
Це почуття змальовує поет у його розвитку, показує все те, що лежить між вершинами, все, що призводить до накалу, до вибуху. Почуття кохання не подано як щось абсолютне, це сума окремих "відносних" почуттів.
Кохання невичерпне та вічне як саме життя. Попри всі біди, злигодні у світі владарюють чистота, честь, гідність і любов. Різні віки, різні мови... Єдине — кохання...
Образы запорожских казаков, изображенные Н. В. Гоголем наделены такими качествами, как: преданность Родине, верность товарищам, готовность отдать жизнь за свои идеалы, за свободу. Для запорожского казака священны такие качества, как товарищество, взаимо взаимовыручка. Воодушевляя своих соратников, старый казак Тарас Бульба обращается к ним со словами: «Нет уз святее товарищества!.. Бывали и в других землях товарищи, но таких, как в Русской земле, не было таких товарищей».
Мне кажется, товарищество в чем-то даже выше дружбы: оно объединяет не только знакомых друг с другом людей, но всех тех, кто разделяет одни и те же идеалы, отстаивает одни и те же ценности. Умереть за товарищей, за идею – моральный выбор только сильного духом человека, абсолютно уверенного в своей правоте. Можно сказать, что из-за товарищеских уз, из-за преданности своим идеалам Тарасу Бульбе пришлось пожертвовать жизнью сына Андрия, предавшего своих товарищей.
Образ Тараса Бульбы – это образ народного воина-героя: он погиб, но не предал ни своих товарищей, ни свои идеалы, ни свою веру.
оповнив скарбницю поетичних освідчень у коханні й відомий німецький письменник Генріх Гайне в книзі поезій, що принесла йому світову славу. Численні вірші збірки "Книга пісень" були навіяні нерозділеним коханням поета до кузини Амалії, а згодом до її молодшої сестри Терези. Цій темі присвячені перші розділи циклу "Страждання юності", "Сновидіння" і "Пісні".
Поет живе у світі дивних сновидінь. Кожний вірш розділу — це опис тяжкого сну, видінь, що відвідують поета. У сні він бачить "її" — невірну кохану, втрачену назавжди. Буває на її весіллі з іншим:
...бачу я подружжя молоде —
Мою любов із церкви гном веде.
Кохання в Гайне — сила, що несе неминучу загибель. Сам поет — нещасний закоханий, що болісно переживає "її" невірність, одна з численних жертв.
У світі, де живе поет, здається, немає живих справжніх людей. Це привиди і брехливі маски, що приховують підлість і нікчемність. Брехливе, обманливе видіння і сама кохана поета.
Це почуття змальовує поет у його розвитку, показує все те, що лежить між вершинами, все, що призводить до накалу, до вибуху. Почуття кохання не подано як щось абсолютне, це сума окремих "відносних" почуттів.
Кохання невичерпне та вічне як саме життя. Попри всі біди, злигодні у світі владарюють чистота, честь, гідність і любов. Різні віки, різні мови... Єдине — кохання...
Объяснение: