що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
1. Эпиграф «На зеркало неча пенять, коли рожа крива» - пословица, которая гласит, что незачем кого-то обвинять в собственных грехах.
2. Комедия начинается со сцены в комнате у городничего. "Я пригласил вас, господа, с тем чтобы сообщить вам пренеприятное известие: к нам едет ревизор".
3. Действие происходит в вымышленном уездном городке.
4. Городок находится в отдалении от крупных культурных центров.
5. В городе царят беспросветная глупость, коррупция, мошенничество, произвол чиновников.
6. Чиновники говорят о подкупе, взяточничестве, невыполнении своих прямых обязанностей, распущенности, пустоте и бессмысленности всей их "деятельности".
7. Антон Антонович Сквозник-Дмухановский, городничий.
Анна Андреевна, жена его.
Марья Антоновна, дочь его.
8. Хлестаков это молодой человек лет двадцати трех.
9. Городничий узнал о приезде ревизора из письма, которое принёс ему почтмейстер.
10. Христиан Иванович Гибнер, уездный лекарь, не знает ни слова по-русски.
11. Борзыми щенками, т.к. любит охотиться.
12. Чиновников поразила наблюдательность Хлестакова (в тарелки заглядывал!) , а также то, что он две недели живет в гостинице и денег не платит. По их соображению, так мог вести себя только ревизор.
що в житті людини найцінніше? (за повістю ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі»)
у житті людини багато цінностей, але все-таки є найголовніші, без яких жодна особистість не може уявити своє буття. звичайно, вони визначаються самою людиною залежно від її моралі, виховання, мети існування на цій землі.
прочитавши повість відомого ійського письменника ч. діккенса «різдвяна пісня в прозі», я замислилася, що ж таки є найціннішим у житті людини. для героя повісті, скруджа, найбільше значення мали гроші. але потім він зрозумів, що вони не приносять щастя.
незважаючи на величезне багатство, скрудж залишався самотнім. як виявилося, самотність не залишала героя усього життя. у дитинстві хлопчик був позбавлений батьківського тепла, піклування, родинного кола. він зрадив кохану, друзів. «один, як перст, на всьому білому світі», — такий сумний висновок прожитого життя.
чи була у скруджа можливість змінити своє життя? так, але він ніколи не замислювався над цим питанням. та коли побачив свій похорон, тоді й повернувся думкою до прожитих років. ця подія перевернула його душу. він зрозумів, що сам винен в усьому. скрудж вирішив змінитися, адже зробити це ніколи не пізно. і сталося це в різдвяну ніч.
уже вранці він наказав краще топити в конторі, підвищив бобу платню, дав грошей на лікування крихітки тіма, зробив подарунки усім кретчитам, роздавав гроші злидарям. та найголовніше, що зрозумів скрудж, це те, що сила людини не в грошах, а в сім'ї. для кожного родина — це опора й підтримка. як писав французький письменник xix століття а. монтерлан, «є вогнище має бути вогнищем, до якого ми завжди повертаємося».
і скрудж почав жити щастям інших людей, їм, ставши добрим, щедрим, милосердним. важко не погодитися зі словами німецького поета і філософа й. в. гете: «людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям».
користувацький пошук
1. Эпиграф «На зеркало неча пенять, коли рожа крива» - пословица, которая гласит, что незачем кого-то обвинять в собственных грехах.
2. Комедия начинается со сцены в комнате у городничего. "Я пригласил вас, господа, с тем чтобы сообщить вам пренеприятное известие: к нам едет ревизор".
3. Действие происходит в вымышленном уездном городке.
4. Городок находится в отдалении от крупных культурных центров.
5. В городе царят беспросветная глупость, коррупция, мошенничество, произвол чиновников.
6. Чиновники говорят о подкупе, взяточничестве, невыполнении своих прямых обязанностей, распущенности, пустоте и бессмысленности всей их "деятельности".
7. Антон Антонович Сквозник-Дмухановский, городничий.
Анна Андреевна, жена его.
Марья Антоновна, дочь его.
8. Хлестаков это молодой человек лет двадцати трех.
9. Городничий узнал о приезде ревизора из письма, которое принёс ему почтмейстер.
10. Христиан Иванович Гибнер, уездный лекарь, не знает ни слова по-русски.
11. Борзыми щенками, т.к. любит охотиться.
12. Чиновников поразила наблюдательность Хлестакова (в тарелки заглядывал!) , а также то, что он две недели живет в гостинице и денег не платит. По их соображению, так мог вести себя только ревизор.
13. Бобчинский и Добчинский.