1 Бельгійський поет, драматург, глибокий філософ та естет, теоретик і практик символістської драми, творець «театру смерті» - і все це про одну людину - … Моріса Метерлінка
3 Символізм - творчий метод і напрям у літературі, представники якого були переконані, що навколишній світ створений вищими силами і керується ними, що існують глибини душі та руху, які ще належить пізнати та відкрити. Пізнання вищого, пізнання духу, спілкування з ним може здійснюватись за до мистецтва а завдання митця, на думку символістів, полягає у тому, щоб шукати шляхи до пізнання справжнього світу. Найкращим засобом для осмислення інших світів у літературі, найдосконалішим виразом вічного є символ.
4 Творчість бельгійського драматурга- символіста Моріса Метерлінка, лауреата Нобелівської премії 1911 року, ввібрала в себе всі типові ознаки цього напряму. Містичність поглядів Метерлінка-письменника, його глибока релігійність, які були наслідком виховання, стали частиною його творів.
5 Шлях у літературу Метерлінк розпочав зі збірки віршів "Теплиці", але його поезія не привернула до себе уваги критиків. Зате перша драма "Принцеса Мален" (1889) мала значний успіх. П'єса засвідчила нове піднесення жанру драми. Одразу відчувалось, що її автор має нові ідеї, оригінальні погляди на світ, на призначення людини.
6 Перші драматичні твори Метерлінка написані на підставі літературних джерел. З них автор запозичував героїв та сюжети, але поводився з ними дуже вільно: вводив нових персонажів, створював нові сюжетні лінії. Так, сюжет драми "Принцеса Мален" запозичено з казки братів Грімм "Дівчина Мален". Метерлінк увів у неї нових персонажів, змінив розв'язку, спрямувавши своїх героїв до трагічного кінця, наповнив драму новим змістом.
7 Усі ранні твори Метерлінка сповнені глибокого песимізму, дія часто розгортається в лісі, герої завжди приречені бути іграшкою в руках потойбічних сил, а будь-який спротив цим силам є марним.
8 Творчість Моріса Метерлінка - це втілення в життя власних концепцій, які він обгрунтовує у своїх роботах про театр. Цю теорію, яка визначає сутність та художню своєрідність драм Метерлінка, називають теорією "театру мовчання, або "театру смерті". Джерелом її було глибоке переконання драматурга в тому, що за реальним світом криється невидимий і невідомий світ, який і є світом істинним, справжнім. Світ реальний і людина залежать від потойбічних сил, є їхнім творінням і водночас вічною і безсилою жертвою.
9 Справжнє життя відбувається поза діями і вчинками; його не описати словами, якими люди спілкуються між собою. Головне у житті - не мова слів, а внутрішня мова, внутрішні передчуття і голоси. Саме до них слід прислухатися у мовчанні. Метерлінк вважав, що "лише у мовчанні створюється справжнє життя", тому "якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням", бо повного взаєморозуміння можна досягти лише в цілковитій тиші.
11 У символістській драмі Метерлінка чітко вирізняються два плани життя: перший - реальний, який розгортається перед глядачами, безпосередньо на сцені, і другий - справжній, який глядачі повинні осмислити і зрозуміти самостійно.
12 Оскільки долю людини визначають таємничі сили, фатум, то драма Метерлінка є драмою фатуму. Реальність, яка залежить від справжнього світу, тобто потойбічного, не має в цій драмі значення: вона не має ознак.
13 Головним у творах Метерлінка є символізм ідеї. Ним просякнуті всі його твори. Прикладом втілення символізму ідеї може бути одноактна п'єса "Сліпці" (1890).
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.
1 Бельгійський поет, драматург, глибокий філософ та естет, теоретик і практик символістської драми, творець «театру смерті» - і все це про одну людину - … Моріса Метерлінка
3 Символізм - творчий метод і напрям у літературі, представники якого були переконані, що навколишній світ створений вищими силами і керується ними, що існують глибини душі та руху, які ще належить пізнати та відкрити. Пізнання вищого, пізнання духу, спілкування з ним може здійснюватись за до мистецтва а завдання митця, на думку символістів, полягає у тому, щоб шукати шляхи до пізнання справжнього світу. Найкращим засобом для осмислення інших світів у літературі, найдосконалішим виразом вічного є символ.
4 Творчість бельгійського драматурга- символіста Моріса Метерлінка, лауреата Нобелівської премії 1911 року, ввібрала в себе всі типові ознаки цього напряму. Містичність поглядів Метерлінка-письменника, його глибока релігійність, які були наслідком виховання, стали частиною його творів.
5 Шлях у літературу Метерлінк розпочав зі збірки віршів "Теплиці", але його поезія не привернула до себе уваги критиків. Зате перша драма "Принцеса Мален" (1889) мала значний успіх. П'єса засвідчила нове піднесення жанру драми. Одразу відчувалось, що її автор має нові ідеї, оригінальні погляди на світ, на призначення людини.
6 Перші драматичні твори Метерлінка написані на підставі літературних джерел. З них автор запозичував героїв та сюжети, але поводився з ними дуже вільно: вводив нових персонажів, створював нові сюжетні лінії. Так, сюжет драми "Принцеса Мален" запозичено з казки братів Грімм "Дівчина Мален". Метерлінк увів у неї нових персонажів, змінив розв'язку, спрямувавши своїх героїв до трагічного кінця, наповнив драму новим змістом.
7 Усі ранні твори Метерлінка сповнені глибокого песимізму, дія часто розгортається в лісі, герої завжди приречені бути іграшкою в руках потойбічних сил, а будь-який спротив цим силам є марним.
8 Творчість Моріса Метерлінка - це втілення в життя власних концепцій, які він обгрунтовує у своїх роботах про театр. Цю теорію, яка визначає сутність та художню своєрідність драм Метерлінка, називають теорією "театру мовчання, або "театру смерті". Джерелом її було глибоке переконання драматурга в тому, що за реальним світом криється невидимий і невідомий світ, який і є світом істинним, справжнім. Світ реальний і людина залежать від потойбічних сил, є їхнім творінням і водночас вічною і безсилою жертвою.
9 Справжнє життя відбувається поза діями і вчинками; його не описати словами, якими люди спілкуються між собою. Головне у житті - не мова слів, а внутрішня мова, внутрішні передчуття і голоси. Саме до них слід прислухатися у мовчанні. Метерлінк вважав, що "лише у мовчанні створюється справжнє життя", тому "якщо нам справді належить щось сказати, ми найкраще скажемо мовчанням", бо повного взаєморозуміння можна досягти лише в цілковитій тиші.
11 У символістській драмі Метерлінка чітко вирізняються два плани життя: перший - реальний, який розгортається перед глядачами, безпосередньо на сцені, і другий - справжній, який глядачі повинні осмислити і зрозуміти самостійно.
12 Оскільки долю людини визначають таємничі сили, фатум, то драма Метерлінка є драмою фатуму. Реальність, яка залежить від справжнього світу, тобто потойбічного, не має в цій драмі значення: вона не має ознак.
13 Головним у творах Метерлінка є символізм ідеї. Ним просякнуті всі його твори. Прикладом втілення символізму ідеї може бути одноактна п'єса "Сліпці" (1890).
Объяснение:
У «Чарівній крамниці» мене все цікавило, чарувало і вабило: і чарівні дзеркала, і найнезвичайніший у світі капелюх, і порцелянова рука з колодою чарівних карт, і продавець крамниці, який з дивовижною спритністю діставав з рота і з-за вух кришталеві кульки. А які чудові іграшки були в цій лавці! Це й чарівні потяги, які рухалися без пружин і пари, і стійкі олов’яні солдатики, і коник-гойдалка, і чудова лялька, яка плакала і промовляла: «Яйце є — яйця немає». Все це — світ чарівної незабутньої казки, неповторний світ дитинства, у якому я опинилася завдяки неперевершеному таланту Г. Уеллса.
Автор оповідання якось зазначив: «Право називатися справжнім письменником має лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий». І він мав рацію, адже своїм прекрасним оповіданням він вчив читачів розуміти, любити і шанувати людей, бачити в них прекрасне в навколишньому світі, бути безпосередніми і людяними. Нарешті, він вчив мріяти і вірити в диво, вчив сподіватися і не втрачати надію, що світ стане гуманнішим, прекраснішим, досконалішим, а головне — добрішим.