Наш світ так часто спотикається об брехню, несправедливість, ницість, лицемірство, деспотію. І, чесно кажучи, вже ледь-ледь тримається на ногах. Триматися на ногах досі йому вдається лише завдяки тим, хто власними силами намагається прибрати ці перешкоди і з до мистецтва підносить світ над прірвами, що створює зло.
Читаючи повість Гофмана «Крихітка Цахес», я замислилась над проблемами, що порушив у своєму творі письменник. На що ж перш за все хотів звернути увагу автор?
На мою думку, ідеєю твору було нагадати людям, що брехня й лицемірство завжди будуть викриті, а справжнє щастя в життя приносять правда й добро. Цинобер, головний герой твору, отримав величезну владу в подарунок від феї, яка, пошкодувавши потворного малюка, наділила його незвичайною силою. Однак, подарунок доброї чарівниці виявився справжньою зброєю в руках зла. Маючи вплив над людьми, Цахес маніпулював їхніми бажаннями, думками, створюючи сприятливі умови для свого просування вгору соціальною драбиною. Усі методи, які використовував герой, для мене виглядали кумедними. У той же час, здавалося б, абсурдні методи приносили йому успіх, а людям — нещастя. Забираючи славу в справді достойних людей шляхом обману, він досить таки швидко був викритий. Усі чари розвіялись, коли Бальтазар вирвав з голови Цинобера три чарівні волоски, що давали йому безмежну силу. Усі побачили справжню сутність потвори, влада зла зникла разом з магією феї.
Автор наголошує також на тому, що світ врятуватись зможе завдяки прекрасному, а саме мистецтву. Втіленням творчого начала в повісті Гофмана став Бальтазар, що протистояв Циноберу, його лицемірству. Згадуються одразу слова Достоєвського, що дуже точно визначив майбутнє нашої планети: «Краса врятує світ».
Також у творі присутня гостра політична сатира, яку нескладно помітити. Письменник свою увагу зосередив на деспотизмі, який був характерний сучасному йому суспільству. Деспотизм, як негативне соціальне й політичне явище, з одного боку, дисциплінує суспільство, але з іншого, основні його засади не дозволяють людям вільно висловлювати свою думку і жити так, як цього хочеться їм. І прагнення автора до більш гуманного влаштування світу спричинили таке його негативне ставлення до верхівки тогочасного суспільства, що усіма силами трималася за засади деспотії та повного заперечення демократії. Цахес став символом несправедливої влади, яка не заслуговує на повагу й викликає захоплення лише в боягузів та лицемірів.
Знищивши Цинобера, автор не показує зміни світу на краще, адже й так зрозуміло, що таких циноберів ще багато. Але, караючи таким чином Цахеса, письменник знову наголошує на тому, що будь-яка несправедливість буде покарана. Бальтазар і його кохана залишаються в потворному світі, змінити який можуть самі люди, їхня творчість і любов. Кожен з нас може змінити світ. Але зміни відбуваються не після граних слів, а після добрих вчинків.
Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
Наш світ так часто спотикається об брехню, несправедливість, ницість, лицемірство, деспотію. І, чесно кажучи, вже ледь-ледь тримається на ногах. Триматися на ногах досі йому вдається лише завдяки тим, хто власними силами намагається прибрати ці перешкоди і з до мистецтва підносить світ над прірвами, що створює зло.
Читаючи повість Гофмана «Крихітка Цахес», я замислилась над проблемами, що порушив у своєму творі письменник. На що ж перш за все хотів звернути увагу автор?
На мою думку, ідеєю твору було нагадати людям, що брехня й лицемірство завжди будуть викриті, а справжнє щастя в життя приносять правда й добро. Цинобер, головний герой твору, отримав величезну владу в подарунок від феї, яка, пошкодувавши потворного малюка, наділила його незвичайною силою. Однак, подарунок доброї чарівниці виявився справжньою зброєю в руках зла. Маючи вплив над людьми, Цахес маніпулював їхніми бажаннями, думками, створюючи сприятливі умови для свого просування вгору соціальною драбиною. Усі методи, які використовував герой, для мене виглядали кумедними. У той же час, здавалося б, абсурдні методи приносили йому успіх, а людям — нещастя. Забираючи славу в справді достойних людей шляхом обману, він досить таки швидко був викритий. Усі чари розвіялись, коли Бальтазар вирвав з голови Цинобера три чарівні волоски, що давали йому безмежну силу. Усі побачили справжню сутність потвори, влада зла зникла разом з магією феї.
Автор наголошує також на тому, що світ врятуватись зможе завдяки прекрасному, а саме мистецтву. Втіленням творчого начала в повісті Гофмана став Бальтазар, що протистояв Циноберу, його лицемірству. Згадуються одразу слова Достоєвського, що дуже точно визначив майбутнє нашої планети: «Краса врятує світ».
Також у творі присутня гостра політична сатира, яку нескладно помітити. Письменник свою увагу зосередив на деспотизмі, який був характерний сучасному йому суспільству. Деспотизм, як негативне соціальне й політичне явище, з одного боку, дисциплінує суспільство, але з іншого, основні його засади не дозволяють людям вільно висловлювати свою думку і жити так, як цього хочеться їм. І прагнення автора до більш гуманного влаштування світу спричинили таке його негативне ставлення до верхівки тогочасного суспільства, що усіма силами трималася за засади деспотії та повного заперечення демократії. Цахес став символом несправедливої влади, яка не заслуговує на повагу й викликає захоплення лише в боягузів та лицемірів.
Знищивши Цинобера, автор не показує зміни світу на краще, адже й так зрозуміло, що таких циноберів ще багато. Але, караючи таким чином Цахеса, письменник знову наголошує на тому, що будь-яка несправедливість буде покарана. Бальтазар і його кохана залишаються в потворному світі, змінити який можуть самі люди, їхня творчість і любов. Кожен з нас може змінити світ. Але зміни відбуваються не після граних слів, а після добрих вчинків.
Объяснение:
ты понял
Жанр (від фр. genre — «манера, різновид») у мистецтвознавстві — рід твору, що характеризується сукупністю формальних і змістовних особливостей. У кожній області художньої діяльності жанрова диференціація особлива залежно від специфіки виду мистецтва: такий жанровий ряд, як «побутовий жанр — портрет — пейзаж — натюрморт», властивий живопису і неможливий в музиці, літературі і кіномистецтві;
Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.
Объяснение:
Стиль мо́влення — це сукупність мовних засобів для вираження думок, об'єднаних змістом і цілеспрямованістю висловлювання. Стиль мовлення характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Стилі мовлення вивчає стилістика, один з розділів мовознавства.
Життєвий досвід Дж. Свіфта, який знайшов відображення в романі "Мандри... Гуллівера". (Відомий англійський письменник-сатирик Дж. Свіфт (1667-1745) здобув богословську освіту, декілька років був священиком, активно займався політичною діяльністю. Служив особистим секретарем багатого вельможі й дипломата Вільяма Темпля. У його будинку Дж. Свіфт мав змогу гати життя політиків і дипломатів. За дорученням Темпля бував навіть у королеви Англії Анни. Після смерті Темпля повертається до Ірландії, де одержав парафію в маленькому містечку. Через деякий час, виступивши у пресі з блискучими сатирами та памфлетами, занурюється у вир політичної боротьби.)
ІІ. Літературна спадщина Дж. Свіфта, (Сатирик, публіцист і поет, Дж. Свіфт увійшов в історію літератури передусім як автор роману "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман вийшов друком 1726 р. Працював над ним письменник протягом десяти років. У романі казкові форми та фантастичні ситуації майстерно поєднані з реальними деталями.)
ІІІ. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії.
1. Фантастична зустріч Гуллівера з мешканцями Ліліпутії. (Головний герой твору Гуллівер на борту судна "Антилопа" відплив із Брістоля у південні моря. Під час подорожі корабель потрапляє у зону шторму та розбивається. Гуллівер, рятуючи життя, довго пливе й виходить на берег у фантастичній країні ліліпутів. Маленькі люди зустрічають Гуллівера насторожено, але досить приязно: годують, надають житло. Йому прислуговують шістсот ліліпутів, триста кравців шиють для нього одяг, шестеро найвидатніших учених навчають його ліліпутської мови.)
Лемюель Гуллівер — проста людина, хірург і батько сімейства, несподівано круто змінює своє життя — відправляється у морську подорож спочатку, як судновий лікар, а потім як капітан декількох кораблів. Гуллівер постає і як персонаж — «мандрівник», і як оповідач, присутність якого зв'язує чотири частини роману.
ВИБАЧАЙ ШОСТЕ НЕ ЗНАЮ
❤❤❤❤❤