СДЕЛАЙТЕ АНАЛИЗ СТИХОТВОРЕНИЯ ПУШКИНА "Я НЕ ЛЮБЛЮ АЛЬБОМОВ Модных". стихотворение : Я не люблю альбомов модных
Их ослепительная смесь
Аспазий наших благородных
Провозглашает только спезь.
Альбом красавицы уездной,
Альбом домашний и простой,
Милей болтливостью любезной
И безыскусной пестротой.
Ни здесь, ни там, скажу я смело,
Являться, впрочем, не хочу ;
Но твой альбом другое дело,
Охотно дань ему плачу.
Тобой питомцам Аполлона
Не из тщеславья он открыт :
Цариц ты любишь Геликона
И ими сам не позабыт;
Вхожу в него прямым поэтом,
Как в дружеский, приятный дом,
Почтив хозяина приветом
И лар молитвенным стихом.

Хтось одного разу сказав, що існують два виду письменників: одні вмирають за життя, інші живуть після смерті. Твори Михайла Опанасовича Булгакова стали сьогодні класикою російської літератури. Доля письменника – це зосереджене і завзяте служіння мистецтву, звернене не тільки до сучасників, а й до незрівнянно більш великої аудиторії, до прийдешніх поколінь. М. А. Булгаков помер в 1940 році, не дочекавшись публікації та постановки на сцені більшості своїх творів, але, незважаючи на це, його романи, повісті, п'єси продовжують жити в наших серцях. У творах Булгакова тісно сплетені фантастика з реальністю, трагічне з комічним, цікавий вигадка з історичною достовірністю. Важко з безлічі його творів вибрати улюблене. Але я для себе Булгакова відкрила, прочитавши вперше «Записки лікаря». Відомо, що це автобіографічний твір. Сюжет «Записок» складають пам'ятні для молодого лікаря «історії хвороби», курйози і складні випадки медичної практики. Написані з живим гумором, доброю іронією, вони не залишають нас байдужими.

Герой «Записок», вчорашній студент, причому корінний городянин, зовсім недавно розлучився з університетською аудиторією, волею долі опинився в глухому селі Мур'їво. Тут йому судилося стати єдиним лікарем на всю округу. Автор докладно описує російське село, де героєві доводиться працювати. Дороги, що розкисли під осіннім дощем, гасові лампи в операційній, взимку люта холоднеча. Лікар хоче здаватися знаючим в очах фельдшера і акушерок. Разом з цим він відчуває майже панічний страх перед операцією і хірургічними інструментами. Книга, до якої він раз у раз звертається, - єдиний його помічник.

Ледве освоївшись, юний лікар вже приймає по сто хворих на день, і буває, тільки-тільки вирішить виспатися або затопити піч і зігріти воду для миття або просто намилить щоку, щоб поголитися, - стук, проклятий стукіт у двері, і треба бігти з усіх ніг, гадаючи, що сталося на цей раз. Булгаков дуже точно описує хвороби й операції, але це жодною мірою не робить «Записки» менш цікавими. Автор розповідає про переживання, промахи, успіхи і біди молодого доктора з тією м'якою посмішкою, в якій немає ні розчулення, ні поблажливого глузування старшого і навченого над початківцем, але є радісне почуття знайденої сили, впевненості в собі. Перемога над смертю і над власною боязкістю, недосвідченістю, страхом – чи не головна думка «Записок».

В оповіданні «Рушник з півнем» молодий доктор гарячково згадує сторінки підручника, з відчаєм у душі береться за безнадійний, по видимості, випадок. На його очах гине дівчина, яка потрапила в м'ялку для льону, і він, ще не наважуючись на операцію, розгублено думає про себе: «Вмирай. Вмирай швидше... вмирай. А то що ж я буду робити з тобою?». Але якось самі собою, немов проти волі, руки лікаря роблять те, що потрібно, і мозок підказує несподівано ясні рішення. Його виручають внутрішня відповідальність і сила інтуїції, які рятівно приходять до нас у хвилини крайньої небезпеки. А закінчивши першу у своєму житті ампутацію, він вже благає долю, щоб дівчина не померла під ножем: «Ще, ще трошки... Не вмирай, - натхненно думав я, - потерпи до палати, дай мені вискочити благополучно з цього жахливого випадку мого життя».

«Записки лікаря» М Булгакова – мій улюблений твір. Він навчив мене бути наполегливою у будь-яких обставинах, покладатися тільки на свої сили і впевнено йти до своєї мети, завжди залишаючись людиною.

Ю.П. Казаков в рассказе «Голубое и зеленое» выступает как мастер создания городского пейзажа. Герои произведения знакомятся «на дне глубокого двора». «Как много окон в этом квадратном темном дворе: есть окна голубые, и зеленые, и ро­зовые, и просто белые», — пишет автор. Под влиянием роман­тической встречи герой-рассказчик начинает смотреть на мир поэтическим взглядом. Романтический облик героини пере­дают лишь две художественные детали: глубокий грудной го­лос и нежная маленькая рука.Ю.П. Казакова относят к направлению, обозначенному в литературе как «лирическая проза». Фрагменты его произве­дений можно воспринимать как стихотворения в прозе. Осо­бую роль в них играет словесное рисование. Автор заставляет читателя вместе с ним любоваться красотой обычного вечер­него городского двора. При этом на изображение разноцвет­ных окон многоквартирного дома накладывается музыкальная тема — хороший джаз, который в эпоху написания рассказа является и символом свободомыслия, планетарного мышления и даже в какой-то степени средством индивидуализации глав­ного героя, характеризующим его как человека одаренного и неординарного. Одновременно с этим музыка моло­дому человеку пережить растерянность при знакомстве с де­вушкой. Он понимает, что Лиля ждет от него веселого и инте­ресного разговора, и музыка сглаживает неловкость молчания.По отношению к героине рассказа Ю.П. Казаков использует прием развернутого портрета. Он вновь и вновь возвращается к описанию ее облика и дополняет его новыми художественными деталями: блестящие глаза, в которых отражаются огни города, жесткие волосы, густые брови. Важно, что портрет героини да­ется опять-таки на фоне городского пейзажа: в блестящих гла­зах героини отражается свет окон родного города. Этот город и становится связующей нитью между двумя едва знакомыми молодыми людьми. Ю.П. Казаков в этой связи особо подчерки­вает Арбат: арбатские переулки, Арбатскую площадь. В 50-60-е годы Арбат становится символом духовного единения русской интеллигенции.