Дружба является одной из самых необходимых и важных вещей в нашем мире. Любой человек, вне зависимости от личности, желает найти друга, на которого можно положиться в любой беде. Это можно сравнить с любовью. Существовать без неё невыносимо, это потерянный шанс, который дан каждому человеку. И если не использовать эту возможность, не взять то, что дарует судьба, то потом можно жалеть об этом до конца жизни, о том, что можно было исполнить прямо здесь и сейчас. С этим можно сравнить дружбу, но нельзя назвать эти две вещи полностью похожими. Если любовь происходит чаще всего внезапно, «с первого взгляда», то дружба между людьми может произойти спустя долгое время после знакомства.По этой причине дружбу или товарищество можно назвать одним из самых чудесных и сакральных моментов в недолгой человеческой жизни. Лишь связь, скрепленная долгими и тяжёлыми испытаниями, пережитыми бок о бок, можно назвать по-настоящему крепкой и нерушимой. Это и есть товарищество. Истинные друзья, познанные в беде, будут верны друг другу, невзирая ни на какие препятствия. Но, помимо верности, важным качеством дружбы можно назвать умение людей относится к другим с заботой и пониманием. Люди ведь разные, и настоящие друзья должны принимать достоинства и недостатки друг друга.
Маленькому хлопчикові на день народження подарували коробку з олов’яними солдатиками. Солдатиків було 25 і відлиті вони були зі старої олов’яної ложки. Всі вони були красені, з рушницями і в червоно-синіх мундирах, тільки у одного солдатика не було однієї ноги. Його відливали останнім і олова на нього не вистачило.
Хлопчик поставив солдатиків на стіл, де було багато інших іграшок, але найпомітнішим був картонний палац. У дверях замку стояла дівчина з картону, з блискіткою на грудях.
Дівчина стояла на одній нозі, адже вона була танцівницею, але олов’яний солдатик вирішив, що дівчина теж однонога. Солдатик закохався в дівчину і хотів, щоб вона стала його дружиною.
Увечері солдатиків прибрали в коробку, а одноногий солдатик залишився зовні. Іграшки в цей час почали грати і тільки танцівниця стояла нерухомо. О дванадцятій годині з табакерки вискочив злісний троль і зажадав, щоб солдатик припинив дивитися на танцівницю. Але солдатик не слухався його.
А вранці солдатика поставили на вікно, вікно відкрилося і солдатик впав вниз. Він встромився в бруківку і його знайшли хлопчаки. Пішов дощ і потекли струмки. Хлопчаки вирішили відправити солдатика в плавання і посадили його в паперовий кораблик. Потім вони пустили кораблик в канаву і солдатик поплив.
Він заплив під місток і стало темно. Там сидів щур, який став вимагати з солдатика паспорт. Але солдатик стояв мовчки і не відповідав.
А кораблик кинуло у великий канал і він почав тонути. Солдатик также непохитно стояв і мовчав, думаючи про те, що більше ніколи не побачить прекрасну танцівницю.
Але тут солдатика проковтнула велика риба. І стало зовсім темно, а солдатик мовчки лежав, стискаючи рушницю. Потім раптом знову блиснуло світло. Виявилося рибу зловили, продали, і кухарка її випатрала. Вона знайшла солдатика і віднесла його в кімнату. А там солдатик знову побачив прекрасний палац і свою улюблену танцівницю. Солдатик подивився на неї, а вона подивилася на солдатика.
Раптом якийсь малюк схопив солдатика і кинув його в камін. Солдатик відчув, що тане, але міцно тримав рушницю і дивився на танцівницю. І раптом хтось відчинив двері, потік повітря підхопив танцівницю і її теж кинуло в полум’я. Вона згоріла. А солдатик розтанув у маленький клубок.
Вранці служниця знайшла в золі шматочок олова в формі сердечка і обгорілу блискітку, чорну як вугілля.
Дружба является одной из самых необходимых и важных вещей в нашем мире. Любой человек, вне зависимости от личности, желает найти друга, на которого можно положиться в любой беде. Это можно сравнить с любовью. Существовать без неё невыносимо, это потерянный шанс, который дан каждому человеку. И если не использовать эту возможность, не взять то, что дарует судьба, то потом можно жалеть об этом до конца жизни, о том, что можно было исполнить прямо здесь и сейчас. С этим можно сравнить дружбу, но нельзя назвать эти две вещи полностью похожими. Если любовь происходит чаще всего внезапно, «с первого взгляда», то дружба между людьми может произойти спустя долгое время после знакомства.По этой причине дружбу или товарищество можно назвать одним из самых чудесных и сакральных моментов в недолгой человеческой жизни. Лишь связь, скрепленная долгими и тяжёлыми испытаниями, пережитыми бок о бок, можно назвать по-настоящему крепкой и нерушимой. Это и есть товарищество. Истинные друзья, познанные в беде, будут верны друг другу, невзирая ни на какие препятствия. Но, помимо верности, важным качеством дружбы можно назвать умение людей относится к другим с заботой и пониманием. Люди ведь разные, и настоящие друзья должны принимать достоинства и недостатки друг друга.
Маленькому хлопчикові на день народження подарували коробку з олов’яними солдатиками. Солдатиків було 25 і відлиті вони були зі старої олов’яної ложки. Всі вони були красені, з рушницями і в червоно-синіх мундирах, тільки у одного солдатика не було однієї ноги. Його відливали останнім і олова на нього не вистачило.
Хлопчик поставив солдатиків на стіл, де було багато інших іграшок, але найпомітнішим був картонний палац. У дверях замку стояла дівчина з картону, з блискіткою на грудях.
Дівчина стояла на одній нозі, адже вона була танцівницею, але олов’яний солдатик вирішив, що дівчина теж однонога. Солдатик закохався в дівчину і хотів, щоб вона стала його дружиною.
Увечері солдатиків прибрали в коробку, а одноногий солдатик залишився зовні. Іграшки в цей час почали грати і тільки танцівниця стояла нерухомо. О дванадцятій годині з табакерки вискочив злісний троль і зажадав, щоб солдатик припинив дивитися на танцівницю. Але солдатик не слухався його.
А вранці солдатика поставили на вікно, вікно відкрилося і солдатик впав вниз. Він встромився в бруківку і його знайшли хлопчаки. Пішов дощ і потекли струмки. Хлопчаки вирішили відправити солдатика в плавання і посадили його в паперовий кораблик. Потім вони пустили кораблик в канаву і солдатик поплив.
Він заплив під місток і стало темно. Там сидів щур, який став вимагати з солдатика паспорт. Але солдатик стояв мовчки і не відповідав.
А кораблик кинуло у великий канал і він почав тонути. Солдатик также непохитно стояв і мовчав, думаючи про те, що більше ніколи не побачить прекрасну танцівницю.
Але тут солдатика проковтнула велика риба. І стало зовсім темно, а солдатик мовчки лежав, стискаючи рушницю. Потім раптом знову блиснуло світло. Виявилося рибу зловили, продали, і кухарка її випатрала. Вона знайшла солдатика і віднесла його в кімнату. А там солдатик знову побачив прекрасний палац і свою улюблену танцівницю. Солдатик подивився на неї, а вона подивилася на солдатика.
Раптом якийсь малюк схопив солдатика і кинув його в камін. Солдатик відчув, що тане, але міцно тримав рушницю і дивився на танцівницю. І раптом хтось відчинив двері, потік повітря підхопив танцівницю і її теж кинуло в полум’я. Вона згоріла. А солдатик розтанув у маленький клубок.
Вранці служниця знайшла в золі шматочок олова в формі сердечка і обгорілу блискітку, чорну як вугілля.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/nepohytnyy-olov-yanyy-soldatyk-analiz-kazky