Вот вам Сочинение по роману «Обломов» «Лежанье у Ильи Ильича не было ни необ¬ходимостью, как у больного или как у челове¬ка, который хочет спать, ни случайностью, как у того, кто устал, ни наслаждением, как у лентяя: это было его нормальным состоянием». И. А. Гончаров.
Роман "Обломов" был написан И.А.Гончаровым в 1859 году и тотчас же привлек внимание критиков поставленными в романе проблемами. "Обломов" является социально-психологическим романом, изображающим губительное влияние дворянско-помещичьей среды на человеческую личность. Автор с объективной точностью и полнотой изобразил русскую жизнь первой половины XIX века, которую наблюдал с самого детства. Главным героем романа является Обломов Илья Ильич – это человек лет тридцати двух-трех от роду, среднего роста, приятной наружности, с темно-серыми глазами, но с отсутствием всякой определенной идеи, всякой сосредоточенности в чертах лица. Сюжет романа – это жизненный путь Ильи Ильича, с детских лет и до самой его смерти. Основная тема романа – это «обломовщина» – образ жизни, жизнен¬ная идеология; это апатия, пассивность, оторванность от действительности, созерцание жизни вокруг себя, но главное – это отсутствие труда, практическая бездеятельность. Понятие «обломовщина» применимо далеко не к одной Обломовке с ее обитателями, это «отражение русской жизни», ключ к разгадке многих ее явлений. В XIX веке жизнь многих русских помещиков была аналогичной жизни обломовцев, и потому «обломовщину» можно назвать "господству¬ющей болезнью" того времени. Суть «обломовщины» раскры¬вается Гончаровым посредством изображения жизни Обло¬мова, большую часть которой герой проводит, лежа на ди¬ване, мечтая и строя всевозможные планы. Воспитание, атмосфера, в которой рос маленький Обломов, сыграли огромную роль в формирова¬нии его характера и мировоззрения. Родился Илья Ильич в Обломовке – этом "благословенном уголке земли", где "нет ничего грандиозно¬го, дикого и угрюмого", нет "ни страшных бурь, ни разру¬шений", где господствуют глубокая тишина, мир и невозму¬тимое спокойствие. В имении Обломовых традиционным был полуденный "все¬поглощающий, ничем непобедимый сон, истинное подобие смерти". И маленький Илюша рос в этой атмосфере, был окружен заботой и вниманием: его мать, няня и вся многочисленная свита дома Обломовых осыпали мальчика ласками и похвалами. Малейшая попытка ребёнка сделать что-либо самостоятельно тут же подавлялась: бегать куда-либо ему часто запрещалось, в четырнадцать лет он был не в состоянии даже сам одеться. Таким образом, Илья Ильич все больше «пропитывался обломовщиной», в его сознании формировался постепенно идеал жизни. Уже взрослому Обломову была свойственна, по-моему, детская мечтательность. Жизнь в мечтах представлялась ему спокойной, размеренной, стабильной, а любимая женщина — по своим качествам больше напоминающая мать – любящей, заботливой, участливой. Обломов настолько погрузился в мир своих грез, что полностью оторвался от действительно¬сти, которую он был не в состоянии принять. Но привычка получать удовлетворение своих желаний не от собственных усилий, а от других развила в нем нравственное рабство. К 32 годам Илья Ильич превратился в "байбака" – апатичное существо, жизнь которого ограничивается квартирой на Гороховой улице, халатом из персидской материи и лежанием на диване. Зачем эта борьба, когда можно жить на деньги, которые он получает с имения. Постепенно он порывает со службой, а потом и с обществом.
У статті проаналізовано структурні й семантичні особливості англомовного хайку - жанру орієнтальної поетичної мініатюри, запозиченого зі східної культури, що активно розвивається сьогодні в англомовній поезії. Визначено ключові ознаки жанру англомовного хайку, що вирізняють його з-поміж інших жанрів англомовних поетичних мініатюр і характеризують як оригінальний в англомовній поезії.
В статье рассматриваются структурные и семантические особенности англоязычного хайку - жанра ориентальной поэтической миниатюры, заимствованного из восточной культуры и активно развивающегося сегодня в англоязычной поэзии. Определяются ключевые признаки жанра англоязычного хайку, которые выделяют его среди других жанров англоязычных поэтических миниатюр, позиционируя как оригинальный в англоязычной поэзии.
The article elucidates structural and semantic peculiarities of English haiku - an oriental poetical miniature genre, borrowed from Eastern culture and steadily growing today in English poetry. It determines the key peculiarities of the English haiku genre, which single out it from the other genres of English poetical miniatures and it positions it as an original one in English poetry.
Key words: haiku, kigo, kireji, poetic miniature.
В умовах сучасної глобалізації світу було б недоречним заперечувати вагомість безперервного синтезу та діалогу культур [5, c. 110], завдяки чому вони збагачуються новими ідеями, формами та жанрами. У процесі такого оновлення відкриваються не лише перспективи нового погляду на світ, а й можливості втілення думки у нову матеріальну форму. Такі нововведення стосуються і поезії, зокрема появи нових поетичних жанрів. Проте подібно до того, як екзотична рослина не може одразу призвичаїтися до незвичного для неї клімату, так і запозичена поетична форма зазнає певних змін, поки не асимілюється у новій для неї культурі [9].
Хайку - жанр орієнтальної поетичної мініатюри, що активно розвивається в англомовній поезії в останні десятиліття ХХ ст. [12, c. 13]. Як найкоротший ліричний жанр східної поезії [16, c. 38], в Японії хайку набув найбільшої популярності ще за часів легендарного Мацуо Басьо - в кінці XVII ст. [12, c. 9]. У західній культурі цей жанр ще перебуває на етапі становлення [19, p. 5].
Хайку нараховує лише три рядки [там само, с. 6], проте його побудова регулюється низкою композиційних правил та обмежень, що пов’язано з його походженням та тими культурними й історичними принципами його розвитку, що складалися протягом довгого часу в Японії - батьківщині хайку. Однак в англомовних хайку на ці обмеження накладаються і пошуки форми та засобів вираження думки західними творцями хайку, які б відповідали їхній культурі й мові [8].
Лінгвальні характеристики англійської мови, як і інший погляд на світ, виокремлюють жанр хайку як новий та оригінальний в англомовній поезії, дослідження якого зумовлює актуальність цієї статті, об’єктом якої є корпус англомовних хайку, а предметом - його структура та семантика віршів зазначеного жанру.
Метою статті є визначення ключових структурних та семантичних особливостей жанру англомовного хайку, що виділяють його з-поміж інших жанрів англомовних поетичних мініатюр та позиціонують як новий та оригінальний в англомовній поезії.
Вступне слово до однієї зі збірок хайку сучасних британських авторів [23] починається зі слів “Haiku is not haiku” [там само, с. 5], з наступними поясненнями про те, що японський та англомовний хайку - це абсолютно різні речі. Це доволі категоричне твердження спирається на думку про те, що хоча японський хайку може створити не лише японець, проте такі вірші мають писати лише японською мовою, що вимагає ґрунтовних знань японської культури, історії, літературної традиції та, безперечно, бездоганного володіння японською мовою. Однак англомовний хайку не вкладають у такі чіткі рамки - його може створити будь-яка людина, що відчуває потяг до поезії такого формату, вклавши в неї те, що зумовлено саме її культурною приналежністю. У зв’язку з цим, ключові жанрові ознаки англомовного хайку перебувають ще у процесі становлення. Серед ознак, що традиційно вважаються вирішальними при визначенні англомовного хайку поезії до англомовного хайку, називаються такі: хайку - це короткий вірш у три рядки з 17 складів, що відповідає певній кількості складів у кожному з рядків (5-7-5), який включає сезонне та межове слова. Втім, це визначення так і залишається неточним, адже кожний з критеріїв має ряд розгалужень, чи то можливих відхилень [там само, с. 6], у результаті чого дати вичерпну дефініцію англомовного хайку стає проблематичним.
«Лежанье у Ильи Ильича не было ни необ¬ходимостью, как у больного или как у челове¬ка, который хочет спать, ни случайностью, как у того, кто устал, ни наслаждением, как у лентяя: это было его нормальным состоянием».
И. А. Гончаров.
Роман "Обломов" был написан И.А.Гончаровым в 1859 году и тотчас же привлек внимание критиков поставленными в романе проблемами. "Обломов" является социально-психологическим романом, изображающим губительное влияние дворянско-помещичьей среды на человеческую личность. Автор с объективной точностью и полнотой изобразил русскую жизнь первой половины XIX века, которую наблюдал с самого детства.
Главным героем романа является Обломов Илья Ильич – это человек лет тридцати двух-трех от роду, среднего роста, приятной наружности, с темно-серыми глазами, но с отсутствием всякой определенной идеи, всякой сосредоточенности в чертах лица. Сюжет романа – это жизненный путь Ильи Ильича, с детских лет и до самой его смерти. Основная тема романа – это «обломовщина» – образ жизни, жизнен¬ная идеология; это апатия, пассивность, оторванность от действительности, созерцание жизни вокруг себя, но главное – это отсутствие труда, практическая бездеятельность.
Понятие «обломовщина» применимо далеко не к одной Обломовке с ее обитателями, это «отражение русской жизни», ключ к разгадке многих ее явлений. В XIX веке жизнь многих русских помещиков была аналогичной жизни обломовцев, и потому «обломовщину» можно назвать "господству¬ющей болезнью" того времени. Суть «обломовщины» раскры¬вается Гончаровым посредством изображения жизни Обло¬мова, большую часть которой герой проводит, лежа на ди¬ване, мечтая и строя всевозможные планы.
Воспитание, атмосфера, в которой рос маленький Обломов, сыграли огромную роль в формирова¬нии его характера и мировоззрения.
Родился Илья Ильич в Обломовке – этом "благословенном уголке земли", где "нет ничего грандиозно¬го, дикого и угрюмого", нет "ни страшных бурь, ни разру¬шений", где господствуют глубокая тишина, мир и невозму¬тимое спокойствие. В имении Обломовых традиционным был полуденный "все¬поглощающий, ничем непобедимый сон, истинное подобие смерти". И маленький Илюша рос в этой атмосфере, был окружен заботой и вниманием: его мать, няня и вся многочисленная свита дома Обломовых осыпали мальчика ласками и похвалами. Малейшая попытка ребёнка сделать что-либо самостоятельно тут же подавлялась: бегать куда-либо ему часто запрещалось, в четырнадцать лет он был не в состоянии даже сам одеться.
Таким образом, Илья Ильич все больше «пропитывался обломовщиной», в его сознании формировался постепенно идеал жизни. Уже взрослому Обломову была свойственна, по-моему, детская мечтательность. Жизнь в мечтах представлялась ему спокойной, размеренной, стабильной, а любимая женщина — по своим качествам больше напоминающая мать – любящей, заботливой, участливой. Обломов настолько погрузился в мир своих грез, что полностью оторвался от действительно¬сти, которую он был не в состоянии принять. Но привычка получать удовлетворение своих желаний не от собственных усилий, а от других развила в нем нравственное рабство.
К 32 годам Илья Ильич превратился в "байбака" – апатичное существо, жизнь которого ограничивается квартирой на Гороховой улице, халатом из персидской материи и лежанием на диване. Зачем эта борьба, когда можно жить на деньги, которые он получает с имения. Постепенно он порывает со службой, а потом и с обществом.
У статті проаналізовано структурні й семантичні особливості англомовного хайку - жанру орієнтальної поетичної мініатюри, запозиченого зі східної культури, що активно розвивається сьогодні в англомовній поезії. Визначено ключові ознаки жанру англомовного хайку, що вирізняють його з-поміж інших жанрів англомовних поетичних мініатюр і характеризують як оригінальний в англомовній поезії.
Ключові слова: хайку, поетична мініатюра, семантика, англомовна поезія.
В статье рассматриваются структурные и семантические особенности англоязычного хайку - жанра ориентальной поэтической миниатюры, заимствованного из восточной культуры и активно развивающегося сегодня в англоязычной поэзии. Определяются ключевые признаки жанра англоязычного хайку, которые выделяют его среди других жанров англоязычных поэтических миниатюр, позиционируя как оригинальный в англоязычной поэзии.
Ключевые слова: хайку, поэтическая миниатюра, семантические особенности, англоязычная поэзия.
The article elucidates structural and semantic peculiarities of English haiku - an oriental poetical miniature genre, borrowed from Eastern culture and steadily growing today in English poetry. It determines the key peculiarities of the English haiku genre, which single out it from the other genres of English poetical miniatures and it positions it as an original one in English poetry.
Key words: haiku, kigo, kireji, poetic miniature.
В умовах сучасної глобалізації світу було б недоречним заперечувати вагомість безперервного синтезу та діалогу культур [5, c. 110], завдяки чому вони збагачуються новими ідеями, формами та жанрами. У процесі такого оновлення відкриваються не лише перспективи нового погляду на світ, а й можливості втілення думки у нову матеріальну форму. Такі нововведення стосуються і поезії, зокрема появи нових поетичних жанрів. Проте подібно до того, як екзотична рослина не може одразу призвичаїтися до незвичного для неї клімату, так і запозичена поетична форма зазнає певних змін, поки не асимілюється у новій для неї культурі [9].
Хайку - жанр орієнтальної поетичної мініатюри, що активно розвивається в англомовній поезії в останні десятиліття ХХ ст. [12, c. 13]. Як найкоротший ліричний жанр східної поезії [16, c. 38], в Японії хайку набув найбільшої популярності ще за часів легендарного Мацуо Басьо - в кінці XVII ст. [12, c. 9]. У західній культурі цей жанр ще перебуває на етапі становлення [19, p. 5].
Хайку нараховує лише три рядки [там само, с. 6], проте його побудова регулюється низкою композиційних правил та обмежень, що пов’язано з його походженням та тими культурними й історичними принципами його розвитку, що складалися протягом довгого часу в Японії - батьківщині хайку. Однак в англомовних хайку на ці обмеження накладаються і пошуки форми та засобів вираження думки західними творцями хайку, які б відповідали їхній культурі й мові [8].
Лінгвальні характеристики англійської мови, як і інший погляд на світ, виокремлюють жанр хайку як новий та оригінальний в англомовній поезії, дослідження якого зумовлює актуальність цієї статті, об’єктом якої є корпус англомовних хайку, а предметом - його структура та семантика віршів зазначеного жанру.
Метою статті є визначення ключових структурних та семантичних особливостей жанру англомовного хайку, що виділяють його з-поміж інших жанрів англомовних поетичних мініатюр та позиціонують як новий та оригінальний в англомовній поезії.
Вступне слово до однієї зі збірок хайку сучасних британських авторів [23] починається зі слів “Haiku is not haiku” [там само, с. 5], з наступними поясненнями про те, що японський та англомовний хайку - це абсолютно різні речі. Це доволі категоричне твердження спирається на думку про те, що хоча японський хайку може створити не лише японець, проте такі вірші мають писати лише японською мовою, що вимагає ґрунтовних знань японської культури, історії, літературної традиції та, безперечно, бездоганного володіння японською мовою. Однак англомовний хайку не вкладають у такі чіткі рамки - його може створити будь-яка людина, що відчуває потяг до поезії такого формату, вклавши в неї те, що зумовлено саме її культурною приналежністю. У зв’язку з цим, ключові жанрові ознаки англомовного хайку перебувають ще у процесі становлення. Серед ознак, що традиційно вважаються вирішальними при визначенні англомовного хайку поезії до англомовного хайку, називаються такі: хайку - це короткий вірш у три рядки з 17 складів, що відповідає певній кількості складів у кожному з рядків (5-7-5), який включає сезонне та межове слова. Втім, це визначення так і залишається неточним, адже кожний з критеріїв має ряд розгалужень, чи то можливих відхилень [там само, с. 6], у результаті чого дати вичерпну дефініцію англомовного хайку стає проблематичним.