Я прочитал рассказ Леонида Пантелеева "Главный инженер".
В нём рассказывается о том, как мальчик Лёша Михайлов получил медаль "За оборону Ленинграда", а германский лейтенант германской разведывательной авиации Фридрих Буш получил железный крест.
Лёша и его друзья очень много знали о советской батарее, которая находилась около их деревни. Однажды, когда в школе кончились уроки, ребята стали думать чем заняться, как вдруг Лёше пришла в голову мысль: сделать такую же батарею русских, но только из снега. Когда постройка батареи кончилась, немцы приняли её за настоящую и разбомбили. Советские солдаты узнали об этом, и полковник Шмелёв приказал Лёше построить ёщё несколько таких батарей. Лёша с друзьями выполнили приказ, и за это Лёше вручили медаль, а ребятам грамоты. А Фридрих Буш, за обнаружение батарей получил крест.
Главный герой рассказа - мальчик Лёша. Он умён, верен своей родине. Я бы хотел познакомиться с ним.
Произведение мне понравилось. Оно интересное и смешное.
Я понял, что ради своей родины, люди даже на самые непредсказуемые поступки.
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
В нём рассказывается о том, как мальчик Лёша Михайлов получил медаль "За оборону Ленинграда", а германский лейтенант германской разведывательной авиации Фридрих Буш получил железный крест.
Лёша и его друзья очень много знали о советской батарее, которая находилась около их деревни. Однажды, когда в школе кончились уроки, ребята стали думать чем заняться, как вдруг Лёше пришла в голову мысль: сделать такую же батарею русских, но только из снега. Когда постройка батареи кончилась, немцы приняли её за настоящую и разбомбили. Советские солдаты узнали об этом, и полковник Шмелёв приказал Лёше построить ёщё несколько таких батарей. Лёша с друзьями выполнили приказ, и за это Лёше вручили медаль, а ребятам грамоты. А Фридрих Буш, за обнаружение батарей получил крест.
Главный герой рассказа - мальчик Лёша. Он умён, верен своей родине. Я бы хотел познакомиться с ним.
Произведение мне понравилось. Оно интересное и смешное.
Я понял, что ради своей родины, люди даже на самые непредсказуемые поступки.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.