рассказ "толстый и тонкий" написал антон павлович чехов. темой расказа стала встреча двух бывших одноклассников на вокзале.
из описания сразу становится понятно, что "толстый" - человек богатый: от него пахло дорогими духами и он мог позволить себе дорогой обед. тонкий предстает уставшим пассажиром, навьюченным всевозможными коробками и узлами. ему пришлось нести их самому, так как на носильщика не оставалось денег.
у "толстого" и "тонкого" завязывается разговор. из него мы узнаем имена: михаил и порфирий. тонкий порфирий, не скромничая, хвастается собой, своей женой и сыном. он пустился в воспоминания, затем стал выкладывать новости о себе, о том, что произошло в его жизни со времени окончания школы. сын порфирия, которого представили михаилу, не сразу снял фуражку, чтобы приятеля отца, а только немного подумав (оценив, не ниже ли чин толстого чина его отца) .
михаил был действительно заинтересован жизнью порфирия, расспрашивал его, радовался встрече. сам порфирий ведет себя раскованно и непринужденно. но когда тонкий узнает, что михаил - тайный советник и имеет две звезды, то эта непринужденность улетучивается. он съеживается и начинает вести себя подобострастно, называет старого друга "ваше превосходительство". михаилу такое поведение противно и непонятно. он ведь разговаривал с порфирием как со старым другом, а стоило сказать свой чин, так он сразу унижается перед ним. толстый пытается возразить тонкому: "к чему тут это чинопочитание? ". но тонкий лишь противно хихикал. тогда михаил отвернулся от порфирия и подал на прощание руку.
идея рассказа такова: не спеши хвастаться перед тем, кто добился большего, но и не следует унижаться перед ним. когда разговаривашь со старым другом, занимающим высокий чин, нужно разговаривать с ним как с другом, а не как с начальником.
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
рассказ "толстый и тонкий" написал антон павлович чехов. темой расказа стала встреча двух бывших одноклассников на вокзале.
из описания сразу становится понятно, что "толстый" - человек богатый: от него пахло дорогими духами и он мог позволить себе дорогой обед. тонкий предстает уставшим пассажиром, навьюченным всевозможными коробками и узлами. ему пришлось нести их самому, так как на носильщика не оставалось денег.
у "толстого" и "тонкого" завязывается разговор. из него мы узнаем имена: михаил и порфирий. тонкий порфирий, не скромничая, хвастается собой, своей женой и сыном. он пустился в воспоминания, затем стал выкладывать новости о себе, о том, что произошло в его жизни со времени окончания школы. сын порфирия, которого представили михаилу, не сразу снял фуражку, чтобы приятеля отца, а только немного подумав (оценив, не ниже ли чин толстого чина его отца) .
михаил был действительно заинтересован жизнью порфирия, расспрашивал его, радовался встрече. сам порфирий ведет себя раскованно и непринужденно. но когда тонкий узнает, что михаил - тайный советник и имеет две звезды, то эта непринужденность улетучивается. он съеживается и начинает вести себя подобострастно, называет старого друга "ваше превосходительство". михаилу такое поведение противно и непонятно. он ведь разговаривал с порфирием как со старым другом, а стоило сказать свой чин, так он сразу унижается перед ним. толстый пытается возразить тонкому: "к чему тут это чинопочитание? ". но тонкий лишь противно хихикал. тогда михаил отвернулся от порфирия и подал на прощание руку.
идея рассказа такова: не спеши хвастаться перед тем, кто добился большего, но и не следует унижаться перед ним. когда разговаривашь со старым другом, занимающим высокий чин, нужно разговаривать с ним как с другом, а не как с начальником.
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…