Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш говорить, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене — це пригодницька повість про видатну людину.
Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вигнав хлопця з дому, бо не міг прогодувати його, адже той їв за чотирьох. Шукаючи порятункуі в місті, Іван потрапив у різні ситуації, наприклад, заступився за Міху Голого, переміг у вуличному бою. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив його до себе, вмовив тренуватися, заборонив тягати мішки на вокзалі, давав гроші, виховував у ньому майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову сам у великому місті. Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Автор не помилився, називаючи цей твір казкою, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Моя мама — мой учитель. Я думаю, что у неё прекрасная профессия! Самая благородная из всех.
Мама научила меня и моих одноклассников читать и писать первые слова, думать, дружить, различать плохое и хорошее. Она воспитывала в нас чувство долга находить своё место в жизни.
Невысокого роста. Эмоциональная, весёлая. Кажется, что она никогда не отдыхает: с учениками общается, тетради проверяет, читает, хлопочет по дому... Вижу, сколько сил, энергии нужно потратить, сколько бессонных ночей провести, чтобы вырастить из ребёнка Личность. Она уверена: нет бездарных детей. Мама прекрасна на уроках и в жизни. Красива даже тогда, когда ругает нас, своих учеников. Голос требовательный, строгий, а в глазах искорка доброты. Мою маму нельзя не любить. Она отдаёт душевные силы детям, они берут в далёкую жизненную дорогу частичку её тепла.
Мама считает себя счастливой женщиной, потому что у неё хорошая семья и творческая работа.
Автор «Неймовірних пригод Івана Сили» О. Гавриш говорить, що цей твір — дитяча казка. Але, як на мене — це пригодницька повість про видатну людину.
Прототипом образу Івана Сили стала реальна людина — Іван Фірцак або Кротон. Він довго виступав із цирком, і своїми дивував всіх своїми силовими номерами
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вигнав хлопця з дому, бо не міг прогодувати його, адже той їв за чотирьох. Шукаючи порятункуі в місті, Іван потрапив у різні ситуації, наприклад, заступився за Міху Голого, переміг у вуличному бою. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив його до себе, вмовив тренуватися, заборонив тягати мішки на вокзалі, давав гроші, виховував у ньому майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову сам у великому місті. Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив вихід із найскладніших ситуацій. Автор не помилився, називаючи цей твір казкою, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
Мама научила меня и моих одноклассников читать и писать первые слова, думать, дружить, различать плохое и хорошее. Она воспитывала в нас чувство долга находить своё место в жизни.
Невысокого роста. Эмоциональная, весёлая. Кажется, что она никогда не отдыхает: с учениками общается, тетради проверяет, читает, хлопочет по дому... Вижу, сколько сил, энергии нужно потратить, сколько бессонных ночей провести, чтобы вырастить из ребёнка Личность. Она уверена: нет бездарных детей. Мама прекрасна на уроках и в жизни. Красива даже тогда, когда ругает нас, своих учеников. Голос требовательный, строгий, а в глазах искорка доброты. Мою маму нельзя не любить. Она отдаёт душевные силы детям, они берут в далёкую жизненную дорогу частичку её тепла.
Мама считает себя счастливой женщиной, потому что у неё хорошая семья и творческая работа.