Мне очень понравилось произведение А. П. Платонова «Юшка» . Большая часть повествования наводит на мысль - какие же мы злые, как не умеем проявлять доброту к ближнему своему. Автор описывает трагическую судьбу Юшки, который никому ничего плохого не делал, сам страдал от всеобщий злости, захлестнувший мир, оставаясь выше этого.
Юшка был болен туберкулёзом, но, не смотря на это, работал исправно, да так, что по нему можно было сверять часы. Он работал и все деньги отдавал бедной сироте, чтоб она могла жить и учится. Сам же он не пил чаю, а пил только воду и ходил в обносках. Он стремился выполнить цель своей жизни - вырастить и выучить бедную сироту, дать ей шанс в жизни. Девочка выросла, выучилась, стала людям и напоминать о его доброте.
Люди не понимали этого человека, считали, что, если он не такой как они, то он хуже их, если он молчит, не отвечая на их слова и побои, то он замыслил что-то недоброе. А Юшка думал, что они так его любят, не умея любить по-другому. Он людям выбросить их злобу на себя, а не тратить её промеж собой.
Так давайте же все совершать добрые поступки и не делать зла!
— Я ж бо завтра піду до школи. Тому хочу приготуватися як слід
– Але ж треба все з’їсти, що покладено на стіл, а особливо те, що покладено на тарілку.
– Він почав із натяків: мовляв, батьки повинні миритися між собою, так краще для дітей, і якщо батьки сваряться, то здебільшого винні обоє. А ще сказав, що всі люди різні й треба бути поблажливим до своїх ближніх.
– Крім того, Конрад знав, як треба писати кожне слово. І писав дуже гарно, вмів, читаючи вголос, правильно ставити наголос У реченні, не крутився на місці, ніколи не балакав і не їв на уроках, не жував гумки , дивився тільки на пані Штайнц і уважно слухав її.
2. Пані Бартолотті полюбила хлопчика і намагається стати йому «справжньою» матір’ю, хоча сама ще не «подорослішала» (почасти поводиться як маленька та й називає себе «дитино моя»). Вона не вміє влаштувати свій побут, дати раду грошам, налагодити власне життя. Та й про дітей вона не вміє дбати, тому й запитує у Конрада, як краще з ним поводитися, чим його годувати… Тільки завдяки своїй відкритості, щирості та відданості пані гідно справляється із обов’язками матері, вона дає «фабричній» дитині саме те, чого їй найбільше не вистачає – материнську любов
Отзыв о рассказе Андрея Платонова
«Юшка» .
Мне очень понравилось произведение А. П. Платонова «Юшка» . Большая часть повествования наводит на мысль - какие же мы злые, как не умеем проявлять доброту к ближнему своему. Автор описывает трагическую судьбу Юшки, который никому ничего плохого не делал, сам страдал от всеобщий злости, захлестнувший мир, оставаясь выше этого.
Юшка был болен туберкулёзом, но, не смотря на это, работал исправно, да так, что по нему можно было сверять часы. Он работал и все деньги отдавал бедной сироте, чтоб она могла жить и учится. Сам же он не пил чаю, а пил только воду и ходил в обносках. Он стремился выполнить цель своей жизни - вырастить и выучить бедную сироту, дать ей шанс в жизни. Девочка выросла, выучилась, стала людям и напоминать о его доброте.
Люди не понимали этого человека, считали, что, если он не такой как они, то он хуже их, если он молчит, не отвечая на их слова и побои, то он замыслил что-то недоброе. А Юшка думал, что они так его любят, не умея любить по-другому. Он людям выбросить их злобу на себя, а не тратить её промеж собой.
Так давайте же все совершать добрые поступки и не делать зла!
Відповідь:
1.Ідеальність Конрада:
– Треба мати співчуття до тварин!
– Вчуся рахувати, — відповів хлопець.
— Я ж бо завтра піду до школи. Тому хочу приготуватися як слід
– Але ж треба все з’їсти, що покладено на стіл, а особливо те, що покладено на тарілку.
– Він почав із натяків: мовляв, батьки повинні миритися між собою, так краще для дітей, і якщо батьки сваряться, то здебільшого винні обоє. А ще сказав, що всі люди різні й треба бути поблажливим до своїх ближніх.
– Крім того, Конрад знав, як треба писати кожне слово. І писав дуже гарно, вмів, читаючи вголос, правильно ставити наголос У реченні, не крутився на місці, ніколи не балакав і не їв на уроках, не жував гумки , дивився тільки на пані Штайнц і уважно слухав її.
2. Пані Бартолотті полюбила хлопчика і намагається стати йому «справжньою» матір’ю, хоча сама ще не «подорослішала» (почасти поводиться як маленька та й називає себе «дитино моя»). Вона не вміє влаштувати свій побут, дати раду грошам, налагодити власне життя. Та й про дітей вона не вміє дбати, тому й запитує у Конрада, як краще з ним поводитися, чим його годувати… Тільки завдяки своїй відкритості, щирості та відданості пані гідно справляється із обов’язками матері, вона дає «фабричній» дитині саме те, чого їй найбільше не вистачає – материнську любов
Пояснення: