Автор рассуждает о том, что вещи живут своей жизнью, об их намерениях и действиях. В пример он ставит то, что вещи вдруг теряются и так же неожиданно находятся. Это юмористическое утверждение сродни «закону подлости» . Автор рассказывает о пропавшем пенсне, которое исчезло во время чтения. Обыскав все карманы, кресло, книгу, всю комнату и наконец квартиру, так его и не нашел. Зато история поисков пенсне дошла до генеральной уборки, но не смотря на то, что «вся квартира обновилась, посветлела» , найти пропавшее пенсне так и не удалось. Автор относится к этому предмету, как к одушевленному существу, обладающему своим характером, потребностями, живущему собственной жизнью. Как и любое живое существо, пенсне умирает. Его смерть описана автором по всем канонам драмы: «кончило это пенсне трагически» , разбившись на мелкие осколки.
Нещодавно на уроках світової літератури ми познайомились із твором Астрід Ліндгрен "Міо, мій міо". У цьому творі розповідається про пригоди одного хлопчика в Далекій країні. Ця книжка захопила мене з перших сторінок, як і інші твори цієї майстрині слова.
Головні герої казкової повісті постійно борються зі своїми страхами, мають жагу справедливості, за яку активно борються. Міо одержує перемогу над Като, діти стають вільними. Усі повертаються додому, а у країні панує щасливе життя. Мені сподобалось, що твір має щасливий кінець, адже це породжує віру у те, що і в нашому світі добро нарешті переможе зло.
Автор относится к этому предмету, как к одушевленному существу, обладающему своим характером, потребностями, живущему собственной жизнью. Как и любое живое существо, пенсне умирает. Его смерть описана автором по всем канонам драмы: «кончило это пенсне трагически» , разбившись на мелкие осколки.
Нещодавно на уроках світової літератури ми познайомились із твором Астрід Ліндгрен "Міо, мій міо". У цьому творі розповідається про пригоди одного хлопчика в Далекій країні. Ця книжка захопила мене з перших сторінок, як і інші твори цієї майстрині слова.
Головні герої казкової повісті постійно борються зі своїми страхами, мають жагу справедливості, за яку активно борються. Міо одержує перемогу над Като, діти стають вільними. Усі повертаються додому, а у країні панує щасливе життя. Мені сподобалось, що твір має щасливий кінець, адже це породжує віру у те, що і в нашому світі добро нарешті переможе зло.