Оксана сама по себе была очень эгоистичным человеком. Она могла часами смотреть в своё зеркальце и любоваться собой же. К тому же очень капризна и непослушна. Парни бегали за нею толпами , но вскоре уходили с потертыми носами. Но был один , который от всего сердца полюбил Оксану, но она только высмеивала его. Казалось , парень так сильно её любил , что готов был что угодно сделать для девушки... Но тут парень узнаёт , что если он раздобудет для девушки черевички , которые она захотела то станет ее женихом. Оксана очень разволновалась из за того , что так жестоко поступила с парнем и незаметно для себя , влюбляеться
Це завдання по творчості Лєрмонтова ? "Выхожу один я на дорогу.." ?
Дуже шкода, що Ви його вивчаєте не мовою оригіналу.
Мої враження і думки після прочитання цього вірша.
Зоря з зорею може гомоніти про вічність. Коли я дивлюся на небо, у моїй голові дуже багато думок. Кожного разу вони різні і зовсім не про те, чи буде завтра сонячно. Мені згадується монолог неперевершеного Богдана Ступки про сонце. Сонце, яке тисячу років сходить над одним і тим самим пагорбом. На яке всі ці роки любуються то звірі, то греки, то скіфи, але сонцю байдуже. Нам здається, що цей світ створений лише вчора і тільки для нас. Що так відчувати можемо лише ми. Але це неправда. Ми - піщинки у цьому Всесвіті. Все наше життя - коротка мить. І ці ж самі зорі, сонце світили тисячу літ до нас зовсім іншим людям із зовсім іншими печалаями і проблемами. То про що ж ще гомоніти зорям між собою, якщо все земне не вартує їхньої уваги ? Лише про вічність... Навіщо їм звертати увагу на людські пристрасті, коли всі вони такі дрібні і миттєві ? Тому і ліричний герой прислухається до гомону зірок, а не до людських розмов. Він шукає у цьому світі щось справжнє, надійне, вічне.
Оксана сама по себе была очень эгоистичным человеком. Она могла часами смотреть в своё зеркальце и любоваться собой же. К тому же очень капризна и непослушна. Парни бегали за нею толпами , но вскоре уходили с потертыми носами. Но был один , который от всего сердца полюбил Оксану, но она только высмеивала его. Казалось , парень так сильно её любил , что готов был что угодно сделать для девушки... Но тут парень узнаёт , что если он раздобудет для девушки черевички , которые она захотела то станет ее женихом. Оксана очень разволновалась из за того , что так жестоко поступила с парнем и незаметно для себя , влюбляеться
Відповідь:
Це завдання по творчості Лєрмонтова ? "Выхожу один я на дорогу.." ?
Дуже шкода, що Ви його вивчаєте не мовою оригіналу.
Мої враження і думки після прочитання цього вірша.
Зоря з зорею може гомоніти про вічність. Коли я дивлюся на небо, у моїй голові дуже багато думок. Кожного разу вони різні і зовсім не про те, чи буде завтра сонячно. Мені згадується монолог неперевершеного Богдана Ступки про сонце. Сонце, яке тисячу років сходить над одним і тим самим пагорбом. На яке всі ці роки любуються то звірі, то греки, то скіфи, але сонцю байдуже. Нам здається, що цей світ створений лише вчора і тільки для нас. Що так відчувати можемо лише ми. Але це неправда. Ми - піщинки у цьому Всесвіті. Все наше життя - коротка мить. І ці ж самі зорі, сонце світили тисячу літ до нас зовсім іншим людям із зовсім іншими печалаями і проблемами. То про що ж ще гомоніти зорям між собою, якщо все земне не вартує їхньої уваги ? Лише про вічність... Навіщо їм звертати увагу на людські пристрасті, коли всі вони такі дрібні і миттєві ? Тому і ліричний герой прислухається до гомону зірок, а не до людських розмов. Він шукає у цьому світі щось справжнє, надійне, вічне.
Пояснення: