Чему учит произведение Гоголя "нос"? Нос в повести символизирует бессодержательную внешнюю благопристойность, имидж, который, как оказывается, вполне может существовать в петербургском обществе без всякой внутренней личности. И более того, оказывается, что у обычного коллежского асессора этот имидж на целых три чина выше самой личности, и щеголяет в мундире аж статского советника, да ещё при шпаге. Напротив, несчастный владелец носа, утеряв столь важную деталь своей внешности, оказывается совершенно потерян, ибо без носа «…не появишься в официальном учреждении, в светском обществе, не прогуляешься по Невскому проспекту» . Для Ковалёва, который прежде всего в жизни стремится к успешной карьере, это трагедия. В «Носе» Гоголь стремится показать другой Петербург, который скрывается за красивыми улицами и проспектами. Петербург, в котором живут пустые и напыщенные люди, любящие внешнюю эффектность, гоняющиеся за высоким статусом и милостью вышестоящих чинов. Город, в котором общественное положение и чин ценятся гораздо больше самой личности, ими обладающей. Любой гражданин чином выше коллежского асессора, кем являлся главный персонаж «Носа» , вызывал в петербургском обществе уважение, а все остальные оставались просто незамеченными. Гоголь разовьёт эти темы в своих следующих произведениях.
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Объяснение:
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.