1920 год...В фильме говориться про семью в которой жили: мама, отец, бабушка и сын. Живут они в юрте, в горах Южного Казахстана. Мальчик любит играть с друзьями, и скакать по Жалвау верхом на лошади, ему еще нравится учится соколиной охоте. Также он играет на струнах и играет на струнном домбыре. Мальчик выигрывает местную байгу, очень хорошо учится. Он много работает и выбивается в лидеры. В фильме есть захватывающие эпизоду как: со сценой нападения волков. Также в этом фильме отличная музыка Сергея Лобанова. Три актера сыграли роль Нурсултана Назарбаева. Его мать играет великая кзахская актриса Наталья Аринбасарова
Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.
1920 год...В фильме говориться про семью в которой жили: мама, отец, бабушка и сын. Живут они в юрте, в горах Южного Казахстана. Мальчик любит играть с друзьями, и скакать по Жалвау верхом на лошади, ему еще нравится учится соколиной охоте. Также он играет на струнах и играет на струнном домбыре. Мальчик выигрывает местную байгу, очень хорошо учится. Он много работает и выбивается в лидеры. В фильме есть захватывающие эпизоду как: со сценой нападения волков. Также в этом фильме отличная музыка Сергея Лобанова. Три актера сыграли роль Нурсултана Назарбаева. Его мать играет великая кзахская актриса Наталья Аринбасарова
Міщанин-шляхтич» — не єдина п’єса Мольєра, в якій він висміює шляхту. Починаючи з перших своїх творів Жан-Батист Поклен (сценічне ім’я — Мольєр) спирався на народну творчість, народний гумор. І невідомо, чи став би він великим драматургом, якби не п’ятнадцятирічна школа життя, яку він пройшов під час подорожування з бродячим театром. Але не слід відкидати і ролі прекрасної освіти, одержаної ним у Клермонському колежі, що дало змогу увійти у найвищі суспільні кола і бути обізнаним в усіх сферах громадського життя. Як виходець із буржуазного середовища, Мольєр залишав за собою право висміювати його негативні риси, а як людина освічена, він здобув право на висміювання вад дворянських кіл.