ДДолохов - самый непонятный, самый таинственный из всех героев «Войны и мира». Мы восхищаемся его безрассудной храбростью, его внезапно и коротко прорывающейся нежностью; нас пугает его жестокость, нам хочется постичь этот загадочный характер. Что же он такое на самом деле, Федор Долохов? Он «был небогатый человек, без всяких связей. И, несмотря на то, что Анатоль проживал десятки тысяч, Долохов жил с ним и успел себя поставить так, что и Анатоль и все знавшие их уважали Долохова больше, чем Анатоля». Ему не на что и не на кого рассчитывать - только на себя. Развлекались втроем: Долохов, Анатоль и Пьер - «достали где-то медведя, посадили с собой в карету и повезли к актрисам. Прибежала полиция их унимать. Они поймали квартального и привязали его спина с спиной к медведю и пустили медведя в Мойку; медведь плавает, а квартальный на нем...» Чем же все это кончилось? Долохов был офицером - и потому его разжаловали в солдаты. Пьер нигде не служил, его нельзя было разжаловать, но наказанье его постигло легкое, - видимо, из уважения к умирающему отцу. Анатоль был офицером - его не разжаловали. Долохов запомнил это и Анатолю, и Пьеру. Еще один урок он получил на войне. Встретив Жеркова, принадлежавшего раньше к его «буйному обществу», он убедился, что Жерков «не счел нужным узнать его» в солдатской шинели. Этого Долохов тоже не забыл - и когда Жерков, после разговораКутузова с разжалованным, радостно приветствовал Долохова, тот отвечал, подчеркнуто холодно. Так на наших глазах складывается характер, формируется жестокий и эгоистический человек, одинокий, как волк. Первые же слова, которые мы услышали от Долохова, были жестоки. Пьяный Пьер пытался повторить его «подвиг»: выпить бутылку рома, сидя на открытом окне. Анатоль пытался удержать Пьера.
Деякі історичні періоди мають свої унікальні проблеми, вирішення яких представлялося тодішнім сучасникам найбільш актуальним. У деяких випадках ці проблеми дійсно були вирішені, в інших випадках проблеми залишаються актуальними навіть до сьогоднішнього дня. До перших, напевно, варто віднести проблеми твору Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”, адже здебільшого вони були вирішені.
Основною проблемою цього роману є проблема рабства. Французький письменник був відкритим противником рабства, неодноразово висловлювався про нього в самій різкій манері не тільки у своїх романах, але і в цілому по життю. У своєму творі він описав цікавий випадок – екіпаж морського судна на чолі з 15-річним Діком Сендом помилково прибув до території однієї з найбільш схильних до рабства держав – до берегів Анголи. Ця африканська країна в часи, описані в романі, вважалася мало не головним світовим центром світової работоргівлі. Саме в Анголі багато людей набирали рабів, які потім транспортувалися в інші країни світу для експлуатації та незаконного вже сьогодні використання. З проблемою рабства також була тісно пов’язана проблема гуманізму. Рабське
життя нічого не коштувала, а тому з рабами поводилися як з дешевими речами, оскільки замість випадково убитих рабів можна було набрати нових. У сучасному світі і суспільстві проблема рабства вже повністю втратила свою актуальність. Рабство незаконно на території всіх країн світу. Більш того, спроби експлуатації одних людей іншими підпадають під дію деяких статей кримінального законодавства, ці дії всіма силами засуджуються усіма владами. Не думаю, що коли-небудь проблема рабства знову стане актуальною для нашого світу.
Людство розвивається в зовсім іншому напрямку, в майбутньому немає місця для работоргівців і рабів, там всі люди будуть рівними. Водночас проблема гуманного ставлення до людей все ще актуальна. Наприклад, навряд чи ми можна ігати гуманне ставлення до людей під час воєн та інших збройних конфліктів.
Коли країни борються між собою, життя звичайної людини практично втрачає свою ціну. Втім, думаю, що і ця проблем незабаром буде вирішена.
Жуль Верн напевно зрадів би, якби дізнався, що проблеми рабства в майбутньому немає. У сучасному світі работоргівля – це злочин, який карається всіма державами і навіть міжнародними судами. Але от проблема гуманізму, також піднята в його романі, все ще дуже актуальна.
У деяких обставинах людське життя перестає цінуватися, в той же час є віра, що ця ситуація буде незабаром виправлена.
Долохов был офицером - и потому его разжаловали в солдаты. Пьер нигде не служил, его нельзя было разжаловать, но наказанье его постигло легкое, - видимо, из уважения к умирающему отцу. Анатоль был офицером - его не разжаловали. Долохов запомнил это и Анатолю, и Пьеру. Еще один урок он получил на войне. Встретив Жеркова, принадлежавшего раньше к его «буйному обществу», он убедился, что Жерков «не счел нужным узнать его» в солдатской шинели. Этого Долохов тоже не забыл - и когда Жерков, после разговораКутузова с разжалованным, радостно приветствовал Долохова, тот отвечал, подчеркнуто холодно. Так на наших глазах складывается характер, формируется жестокий и эгоистический человек, одинокий, как волк. Первые же слова, которые мы услышали от Долохова, были жестоки. Пьяный Пьер пытался повторить его «подвиг»: выпить бутылку рома, сидя на открытом окне. Анатоль пытался удержать Пьера.
Основною проблемою цього роману є проблема рабства. Французький письменник був відкритим противником рабства, неодноразово висловлювався про нього в самій різкій манері не тільки у своїх романах, але і в цілому по життю. У своєму творі він описав цікавий випадок – екіпаж морського судна на чолі з 15-річним Діком Сендом помилково прибув до території однієї з найбільш схильних до рабства держав – до берегів Анголи. Ця африканська країна в часи, описані в романі, вважалася мало не головним світовим центром світової работоргівлі. Саме в Анголі багато людей набирали рабів, які потім транспортувалися в інші країни світу для експлуатації та незаконного вже сьогодні використання.
З проблемою рабства також була тісно пов’язана проблема гуманізму. Рабське
життя нічого не коштувала, а тому з рабами поводилися як з дешевими речами, оскільки замість випадково убитих рабів можна було набрати нових.
У сучасному світі і суспільстві проблема рабства вже повністю втратила свою актуальність. Рабство незаконно на території всіх країн світу. Більш того, спроби експлуатації одних людей іншими підпадають під дію деяких статей кримінального законодавства, ці дії всіма силами засуджуються усіма владами. Не думаю, що коли-небудь проблема рабства знову стане актуальною для нашого світу.
Людство розвивається в зовсім іншому напрямку, в майбутньому немає місця для работоргівців і рабів, там всі люди будуть рівними. Водночас проблема гуманного ставлення до людей все ще актуальна. Наприклад, навряд чи ми можна ігати гуманне ставлення до людей під час воєн та інших збройних конфліктів.
Коли країни борються між собою, життя звичайної людини практично втрачає свою ціну. Втім, думаю, що і ця проблем незабаром буде вирішена.
Жуль Верн напевно зрадів би, якби дізнався, що проблеми рабства в майбутньому немає. У сучасному світі работоргівля – це злочин, який карається всіма державами і навіть міжнародними судами. Але от проблема гуманізму, також піднята в його романі, все ще дуже актуальна.
У деяких обставинах людське життя перестає цінуватися, в той же час є віра, що ця ситуація буде незабаром виправлена.