На мій погляд такий життєвий урок і дуже важливий дав Славці його батько, коли розповів йому про "максимальне навантаження", про міру відповідальності кожного з нас за свої вчинки.
Пояснення:
цитата:
— Бачиш, сину… Ти чув про максимальне навантаження? У цього, — тато кивнув на стілець, де сидів перед тим Комарин, — у цього максимум дуже незначний. Максимальне навантаження — справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил… Пхинькає він, як немовля, ходить п’яний і всіх запевняє — не винен. Боїться, слимак поганий! Відповідальності боїться, а не того, що людина… Так, синку, максимальне навантаження — така штука…
А тепер хлопець став свідком важкої, серйозної розмови дорослих людей і відчув себе приналежним до світу, де ніхто не має права легковажно, безвідповідально і безрозсудливо ставитися до життя. Міркував над отим максимальним навантаженням, про яке говорив тато після відвідин Комарина, по— іншому оцінював, співставляв і зважував слова та вчинки. Несподівано дрібниця могла набрати значного змісту, а те, що досі здавалося важливим, ставало тільки додатком до чогось найголовнішого, чого Славко, може, досі ще й не осягнув..
Я считаю, что героями становятся только те люди, которые могут пожертвовать собой ради блага других. Героизм, на мой взгляд, и является высшим проявлением человечности. Во - первых, только по - настоящему благородные люди, которым свойственны сострадание, ответственность чувствовать чужую беду и отдать свою жизнь ради других. И часто героизм является платой за чью-то несовершенство, несправедливость. Можно вспомнить немало ярких примеров образного освещения этой мысли. Одним из лучших среди них Джон Коффи - главный герой романа Стивена Кинга «Зеленая миля». Этот человек с своего дара пытается от смерти двух девушек, хотя его самого могут заподозрить в убийстве. В конце - концов, его приговаривают к смертной казни за преступление, которого он не совершал, но на стороне этой мужественной и благородного человека - правда и читательские симпатии.
Відповідь:
На мій погляд такий життєвий урок і дуже важливий дав Славці його батько, коли розповів йому про "максимальне навантаження", про міру відповідальності кожного з нас за свої вчинки.
Пояснення:
цитата:
— Бачиш, сину… Ти чув про максимальне навантаження? У цього, — тато кивнув на стілець, де сидів перед тим Комарин, — у цього максимум дуже незначний. Максимальне навантаження — справа немаловажна. Це вимір характеру і людських сил… Пхинькає він, як немовля, ходить п’яний і всіх запевняє — не винен. Боїться, слимак поганий! Відповідальності боїться, а не того, що людина… Так, синку, максимальне навантаження — така штука…
А тепер хлопець став свідком важкої, серйозної розмови дорослих людей і відчув себе приналежним до світу, де ніхто не має права легковажно, безвідповідально і безрозсудливо ставитися до життя. Міркував над отим максимальним навантаженням, про яке говорив тато після відвідин Комарина, по— іншому оцінював, співставляв і зважував слова та вчинки. Несподівано дрібниця могла набрати значного змісту, а те, що досі здавалося важливим, ставало тільки додатком до чогось найголовнішого, чого Славко, може, досі ще й не осягнув..
Я считаю, что героями становятся только те люди, которые могут пожертвовать собой ради блага других. Героизм, на мой взгляд, и является высшим проявлением человечности. Во - первых, только по - настоящему благородные люди, которым свойственны сострадание, ответственность чувствовать чужую беду и отдать свою жизнь ради других. И часто героизм является платой за чью-то несовершенство, несправедливость. Можно вспомнить немало ярких примеров образного освещения этой мысли. Одним из лучших среди них Джон Коффи - главный герой романа Стивена Кинга «Зеленая миля». Этот человек с своего дара пытается от смерти двух девушек, хотя его самого могут заподозрить в убийстве. В конце - концов, его приговаривают к смертной казни за преступление, которого он не совершал, но на стороне этой мужественной и благородного человека - правда и читательские симпатии.