Осип может критически взглянуть на привычки и образ жизни Хлестакова, и это показывает его довольно смекалистым и неглупым человеком. Он успел пожить со своим барином в Петербурге, вкусил городской жизни и “галантерейного обхождения”. Он такой же прохвост, как и его барин: “Наскучило идти — берешь извозчика и сидишь себе, как барин, а не хочешь заплатить ему — изволь: у каждого дома есть сквозные ворота... ” Но слуга не вызывает такого неприятия, как Хлестаков.
Попав в дом городничего, обласканный и превознесенный на необыкновенную высоту, Хлестаков никак не может понять, что его принимают за другого. Осип, его слуга, поясняет барину, что пора собираться, пока их не разоблачили и не отправили в тюрьму: “Уезжайте отсюда. Ей-богу, уже пора, — говорит Осип Хлестакову. — Лучше уехать скорее: ведь вас, право, за кого-то другого приняли... ”
Таким образом, слуга показан намного умнее барина, пустейшего и глупого человека, хотя и во многом схож с ним. Осип смешон со своими примитивными запросами в жизни. Смешон и тогда, когда рассказывает о своей ловко обмануть доверчивого извозчика и «шмыгнуть» в «сквозные ворота» так, что «никакой дьявол не сыщет» . Смешон он и самой манерой говорить. Хотя, читая этот монолог, невольно и смеешься над Осипом, его повелением и речью, но в этом смехе есть некоторая доля сочувствия, объясняющаяся тем, что перед нами все же крепостной, жертва крепостного строя, всецело зависящий от воли своего хозяина. И потому главное в этом монологе - это резкое высмеивание самого барина, виновника теперешнего его бедственного положения. Осип унижает его, открывая читателям истинную правду о нем, и в этой остроте высмеивания и унижения Осипом Хлестакова заключается основной комизм этого монолога.
Желая воспользоваться последними минутами торжества своего барина, хозяйственный, практичный и смекалистый Осип не брезгает ничем: «зачем вы не берете? » (урезонивает он барина) . «Возьмите! в дороге все пригодится. Давай сюда головы и кулек! Подавай все, все пойдет впрок. Что там? Веревочка? Давай веревочку! и веревочка в дороге пригодится» . И уже в момент отъезда говорит: «А, это ковер? Давай его сюда»
Кожен хлопчик , що з'явився на цей світ , повинен пройти шлях від безпорадного малюка до мужньої людини , процвітаючого на роботі , люблячого чоловіка і батька. І потрібно вміти триматися цього шляху , не потрапляти на узбіччя цієї дороги мужності . Але щоб йти по ньому , потрібно знати , в чому він полягає . Едвін Луїс Коул , християнин і проповідник , присвятив більшу частину свого життя служінню чоловікам , він зробив своєю метою показати чоловікам правильні принципи , за якими варто жити , щоб стати справжнім чоловіком. Багато чого з цієї статті взято з його книг « Чоловіки. Досягаючи максимуму »і « Риси мужності та зрілості ». Кожен чоловік повинен знати , що зрілість приходить не з віком , а з прийняттям відповідальності . Т. е. чоловіки , які вибирають відповідальність , стають зрілими . А зрілість полягає в управлінні , щоб направляти , захищати і керувати. Чоловік повинен бути таким не тільки за статевими ознаками , а й своїм життям. Чоловік повинен бути мужнім. І це не тавтологія . Багато чоловіків боязкі і слабохарактерні . Мужність - те, чого чекає жінка від чоловіка , тоді як безвольний чоловік - випробування для дружини і поганий приклад дітям . Неодружені чоловіки повинні знати , що бути чоловіком - не означає відчувати сексуальний потяг до жінок. Таке ставлення до жінки не багатьом краще , ніж у тварин. Чоловік повинен знайти ту єдину , яка стане його дружиною. І до своєї дружини він повинен ставитися не лише як до об'єкта сексуальних бажань. Любов - це в першу чергу турбота про близьких. Це те , що має бути на першому місці у відносинах з дружиною. Величину вашої любові визначає вашу увагу до своєї дружини . Наскільки ви можете віддати себе дружині. Молода людина відчуває лише хіть , якщо він задовольняє себе сексуально , а потім кидає дівчину вагітною , охоплену страхом . Погодьтеся , це не ознаки мужності . Чоловік повинен не тікати від проблем , а вирішувати їх. Мужність потрібно для того , щоб змінюватися , приймати нужду , чи не відвертатися від реальності і приймати рішення. Якщо у вас є сім'я , то ви повинні бути в першу чергу чоловіком і батьком. Ви не повинні жертвувати своєю сім'єю заради кар'єри. Любіть своїх дітей і вчіть їх правильним вчинкам і істині , але ніколи не зліться і не проявляйте своє роздратування на дітях. «І ви , батьки, не дратуйте дітей ваших , а виховуйте їх у вченні та із знанням Господньому ». « Батьки, не дратуйте дітей ваших, щоб вони не падали духом ». «Любіть свою дружину , бо вона - ваша половина. Ви з нею одне ціле ». « Чоловіки повинні любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе». І пам'ятайте : істина , сказана з любов'ю , - це єдиний б виявити справжню любов . Ви завжди повинні робити так . Будьте мужні. Часто те , що ми називаємо «проблемою » , набагато глибше , ніж здається на перший погляд. Ось як Е. Л. Коул пише про це: «Сьогодні ми не говоримо про гріхи , ми говоримо про проблеми. Причина , по якій проблеми є більш зручними , ніж гріхи , полягає в тому , що з проблемами нам нічого не треба робити. Якщо у вас є тільки проблема , то вам , наприклад , можуть поспівчувати , вас можуть зрозуміти , вам можуть надати професійну до У гріхах ж, навпаки , потрібно покаятися , в них треба сповідатися і від них треба позбутися. Сучасні вчення , беручи початок від життя , позбавленої Бога , кажуть нам , що у мене все гаразд і у тебе все в порядку , замість того , щоб сказати: « всі згрішили і позбавлені слави Божої ...». Бог не грає словами. Він каже чоловічим мовою . Письмо вибудовує це в рядок - гріх є гріх ». Стара приказка говорить : «Треба бути чоловіком , щоб визнати , що ти не правий» . Жаль - це один з найбільших життєвих вчителів . Вся цінність і полягає в тому , що відбувається після . Якщо ви ніколи не бажали взяти на себе відповідальність за свої гріхи і попросити вибачення , ви ніколи не зможете дізнатися , що таке бути справжнім чоловіком. Звичайно , люди помиляються , але це не повинно бути свідомим і навмисним.
Но слуга не вызывает такого неприятия, как Хлестаков.
Попав в дом городничего, обласканный и превознесенный на необыкновенную высоту, Хлестаков никак не может понять, что его принимают за другого. Осип, его слуга, поясняет барину, что пора собираться, пока их не разоблачили и не отправили в тюрьму: “Уезжайте отсюда. Ей-богу, уже пора, — говорит Осип Хлестакову. — Лучше уехать скорее: ведь вас, право, за кого-то другого приняли... ”
Таким образом, слуга показан намного умнее барина, пустейшего и глупого человека, хотя и во многом схож с ним.
Осип смешон со своими примитивными запросами в жизни. Смешон и тогда, когда рассказывает о своей ловко обмануть доверчивого извозчика и «шмыгнуть» в «сквозные ворота» так, что «никакой дьявол не сыщет» . Смешон он и самой манерой говорить. Хотя, читая этот монолог, невольно и смеешься над Осипом, его повелением и речью, но в этом смехе есть некоторая доля сочувствия, объясняющаяся тем, что перед нами все же крепостной, жертва крепостного строя, всецело зависящий от воли своего хозяина. И потому главное в этом монологе - это резкое высмеивание самого барина, виновника теперешнего его бедственного положения. Осип унижает его, открывая читателям истинную правду о нем, и в этой остроте высмеивания и унижения Осипом Хлестакова заключается основной комизм этого монолога.
Желая воспользоваться последними минутами торжества своего барина, хозяйственный, практичный и смекалистый Осип не брезгает ничем: «зачем вы не берете? » (урезонивает он барина) . «Возьмите! в дороге все пригодится. Давай сюда головы и кулек! Подавай все, все пойдет впрок. Что там? Веревочка? Давай веревочку! и веревочка в дороге пригодится» . И уже в момент отъезда говорит: «А, это ковер? Давай его сюда»