Шедевр Бермана. У новелі «Останній листок» О. Генрі розповідає про життя людей мистецтва у невеличкому районі на захід від площі Вашингтона. Дія оповідання відбувається у листопаді, коли по вулицях почав ходити невідомий прибулець — «містер Пневмонія». Його крижані пальці торкнулися однієї з двох художниць — героїнь оповідання — Джонсі.
У Джонсі було дуже складне житгя, та ще й хвороба зовсім її знесилила. Дівчина втратила віру в життя, стала байдужою до всього. У вікні вона бачила похмуре небо, сніг із дощем і пожовкле листя старого плюща, який поступово, листочок за листочком, скидав його. Дівчина була впевнена, що останній листок плюща злетить разом з її останнім подихом. Переконати її в протилежному не міг ніхто.
Сусідом дівчат був художник-невдаха Берман, який «весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи». У його кімнаті вже двадцять п’ять років стояло полотно, яке чекало на перші штрихи художника.
Побачивши, що злетів останній листок плюща, які так ретельно рахувала Джонсі, листок останньої надії хворої дівчини, Берман вирішив за будь-яку ціну врятувати надію молодої художниці на життя. У дощ зі снігом, під пронизливим крижаним вітром Берман уночі, стоячи на драбині, намалював на стіні свій шедевр — останній відірваний вітром листок плюща.
Вранці, коли Джонсі попросила підняти штору і побачила листок, в її душі зародилася надія, і смерть відступила, загроза життю минула.
Старий Берман нарешті здійснив свою мрію: створив шедевр, але заплатив за це власним життям.
Отже, неоцінений скарб душі старого чоловіка — любов, співчуття, самопожертва — до йому здійснити свою мрію — намалювати шедевр, бо саме так називають витвори мистецтва, здатні врятувати життя людини.
Шедевр Бермана. У новелі «Останній листок» О. Генрі розповідає про життя людей мистецтва у невеличкому районі на захід від площі Вашингтона. Дія оповідання відбувається у листопаді, коли по вулицях почав ходити невідомий прибулець — «містер Пневмонія». Його крижані пальці торкнулися однієї з двох художниць — героїнь оповідання — Джонсі.
У Джонсі було дуже складне житгя, та ще й хвороба зовсім її знесилила. Дівчина втратила віру в життя, стала байдужою до всього. У вікні вона бачила похмуре небо, сніг із дощем і пожовкле листя старого плюща, який поступово, листочок за листочком, скидав його. Дівчина була впевнена, що останній листок плюща злетить разом з її останнім подихом. Переконати її в протилежному не міг ніхто.
Сусідом дівчат був художник-невдаха Берман, який «весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи». У його кімнаті вже двадцять п’ять років стояло полотно, яке чекало на перші штрихи художника.
Побачивши, що злетів останній листок плюща, які так ретельно рахувала Джонсі, листок останньої надії хворої дівчини, Берман вирішив за будь-яку ціну врятувати надію молодої художниці на життя. У дощ зі снігом, під пронизливим крижаним вітром Берман уночі, стоячи на драбині, намалював на стіні свій шедевр — останній відірваний вітром листок плюща.
Вранці, коли Джонсі попросила підняти штору і побачила листок, в її душі зародилася надія, і смерть відступила, загроза життю минула.
Старий Берман нарешті здійснив свою мрію: створив шедевр, але заплатив за це власним життям.
Отже, неоцінений скарб душі старого чоловіка — любов, співчуття, самопожертва — до йому здійснити свою мрію — намалювати шедевр, бо саме так називають витвори мистецтва, здатні врятувати життя людини.