СКОРО СДАВАТЬ. Дайте развёрнутый ответ на вопрос. ( )
Какую роль играет данный отрывок в рассказе А. Новосёлова «Санькин марал»?
Что было после, он помнит смутно. Помнит только, что по очереди насмерть схватывался с самыми отважными быками. Но разве могли они, безрогие, сравниться с ним. Он резал их рогами с первых же ударов и в беспредельной ярости не знал пощады...
Маралухи покорно признали его вожаком.
Три быка остались мертвыми с пропоротыми в нескольких местах боками, а остальные долго заживляли раны.
Люди толпами съезжались в сад, шумели, ловили больных и лечили. Было столько хлопот! А молодой марал хозяйничал, не подпуская к стаду никого...
Вот было лето!
Семилеток все стоял на холмике и слушал.
Ночь проходила быстро.
Скоро свет. А только забелеет утро, люди встанут и придут с веревками. Но он не дастся! Нет. Он помнит старое.
Объяснение:
Объяснение:
Людину в життевих випробуваннях називають Людиною, коли вона спроможна відповідати за свої вчинки, поведінку, за результати своєї діяльності, тримати у своїх руках особисту долю, готова до будь-яких випробувань і перемог. Якщо немає відповідальності за себе, кажуть у народі, людини немає — вона, по суті, є лише передмова до людини. Відповідальність — це обов'язок перед кимось чи перед чимось. Наш громадський обов'язок, честь і совість, життєва позиція — це міра відповідальності перед суспільством. Кожен повинен навчитися керувати собою, тобто самовиховувати себе. Самовиховання — це також вияв відповідальності, що свідчить про зрілість людини, його духовну стійкість. Ю. Герман, російський письменник, один із своїх романів назвав "Я відповідаю за все!" У ньому він пише про воєнні (1941-1945, Велика Вітчизняна війна) та післявоєнні роки. Багато поколінь людей жило з девізом: "Я відповідаю за все!" Вони були справжніми героями, здійснювали героїчні подвиги. Втративши ноги на фронтових дорогах, керували літаками, а в післявоєнні роки — тракторами, машинами; втративши руки, писали зубами романи, повісті, оповідання; без їжі впродовж 45 днів боролися з морською стихією, не втрачаючи при цьому гідності. Виконувати свій обов'язок перед родиною, друзями, Батьківщиною нелегко. Знаходяться десятки; не буду читати, бо голова болить; вдома немає умов для творчої праці тощо. Ті, хто дотримується подібних правил, не розуміють того, що умови для свого життя в різний період його розвитку створює сама людина. І тільки від неї залежить, чи зможе вона досягти своєї мети, здійснити свої мрії. Головне не тільки поставити собі ціль, а й усіляко сприяти її досягненню.секс
История, о которой рассказывает Толстой, произошла очень давно, в далеком от берегов России городе Лондоне. В зоопарках раньше хищников кормили нередко бездомными животными. В клетку к льву бросили пойманную бездомную собачку. Она испугалась его-- поджала хвост, прижалась в угол, легла на спину, подняла лапки, встала на задние лапки... Она показывала своим поведением, что она маленькая и не принесет зло большому льву. Большой лев был одинок в своем заточении в клктке. Он понял, что собака может жить с ним и поделился с ней едой. И собачка стала радоваться, что она в клетке у льва. Ей одной было плохо, её часто обижали. Теперь она ничего не боится, лев её защитит.
А потом она умерла. Лев тяжело переживал ее смерть. Он оказался преданным другом, поэтому, потрясенный гибелью собачки, он пережил ее всего на несколько дней.