Служил на кавказе офицером один барин. звали его жилин. пришло раз ему письмо из дома. пишет ему старуха мать: «стара я уж стала, и хочется перед смертью повидать любимого сынка. приезжай со мной проститься, похорони, а там и с богом, поезжай опять на службу. а я тебе и невесту приискала: и умная,
и хорошая, и именье есть. полюбится тебе, может, и женишься и совсем останешься». жилин и раздумался: «и в самом деле: плоха уж старуха стала; может, и не придется увидать. поехать; а если невеста хороша — и жениться можно». пошел он к полковнику, выправил отпуск, простился с товарищами,
поставил своим солдатам четыре ведра водки на прощанье и собрался ехать. на кавказе тогда война была. по дорогам ни днем, ни ночью не было проезда. чуть кто из отъедет или отойдет от крепости, татары или убьют, или уведут в горы. и было заведено, что два раза в неделю из крепости в крепость ходили
провожатые солдаты. спереди и сзади идут солдаты, а в средине едет народ. дело было летом. собрались на зорьке обозы за крепость, вышли провожатые солдаты и тронулись по дороге. жилин ехал верхом, а телега с его вещами шла в обозе. ехать было 25 верст. обоз шел тихо; то солдаты остановятся, то в
обозе колесо у кого соскочит, или лошадь станет, и все стоят — . солнце уже и за полдни перешло, а обоз только половину дороги пыль, жара, солнце так и печет, а укрыться негде. голая степь, ни деревца, ни кустика по дороге. 2. определите, какие проблемы поднимаются автором в начале
произведения. !

Том Сойєр - це непосидючий, забавний хлопчик, який не любить слухатися дорослих і мріє стати таким же вільним, як його знайомий безпритульний Гекльберрі Фінн. Розглянемо коротко характеристику Тома Сойєра - героя з книги Марка Твена. У Тома Сойєра енергії хоч відбавляй. Він завжди придумує щось цікаве, його дотепність і підприємливість для віку дванадцяти років здаються геніальними. Том сирота, і вихованням хлопчика займається тітка Поллі. Її не можна назвати злий, вона в цілому гарна і добра, але керується принципом з Біблії, де говориться про належне покарання для дитини. Тому своїм обов'язком тітка Поллі вважає за справу покарати вихованця.

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.

Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.

Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.

Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.

Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».

За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.