"Як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки й почали співати пісень. До них наблизилися парубки і стали собі ж підтягати. Пісня притягнула і старих людей. Вони теж окружили молодих, придивляючись до їх забави, хоч була така звичайна річ в українському селі, яка кожного літа в неділю або свято повторялася. Оподалік від того гуртка те саме робило молодше покоління вки: діти недолітки, хлоп'ята й дівчата. А все те в святочних строях, вмите та вичесане, заквітчане й прибране. Любо було глянути. Навіть панотець Амвросій не видержав і вийшов на майдан подивитися на вулицю та послухати пісень". - На свята жител вки збиралися гуртом і співали старовинні народні пісні.
"Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жиласті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки". - Опис традиційного козацького одягу.
Фольклорний образ Діда Панаса - бандуриста, який виконував старовинні народні думи та балади.
Козаки полюбляють танцювати традиційні козацькі танці, їх улюблений танець - "Гопак".
Людина має боротися до останнього (за твором Дж. Олдріджа «Останній дюйм»)
«Останній дюйм» Джеймса Олдріджа — це історія про подолання. Подолання відстані між батьком і сином. Подолання власного егоїзму і відчуженості батька. Подолання страхів у сина. Льотчик Бен залишився сам-один зі своїм десятирічним сином Деві. Він не
дуже розуміє його потреби, не знає, чому дитина така сумна та всього боїться.
Він розмовляє з ним тоном наказу. Бенові ніколи, йому треба заробляти гроші.
Тому він береться за дуже небезпечну роботу — зробити підводну зйомку акул
у безлюдній Акулячій бухті далеко від Каїра. Батько не розуміє, що наражає на
небезпеку своє і синове життя. Він нікому не повідомляє про те, де вони будуть. Тому, якщо трапиться нещасний випадок, їх ніхто не шукатиме і ніхто не надасть до Бен навіть не турбується про те, що хлопчику потрібно щось пити на березі, де ніде сховатися від сонця.
Він бере тільки пляшки з пивом та бляшанку з консервованими персиками.
Під час підводних зйомок Бен так захопився, що не звернув уваги на те, що сам вимазався кров’ю принади з конини, яку брав із собою, щоб підманити акул ближче. Ця необережність закінчилася трагедією: Бен був поранений акулою-кішкого і втратив можливість керувати літаком. І батько, і син були приречені на смерть на безлюдному пляжі.
У такій важкій ситуації треба рішуче діяти удвох. Але Бен боявся, що його І син недостатньо мужній, не зуміє підняти у повітря літак і летіти. Крім того, спочатку треба було якось дістатися до літака та затягти туди важке поранене Бенове тіло. Мабуть, якби Бен був сам, загинув би. Але поруч був його син. Деві розумів, що не може ані роздягти батька і зняти з нього акваланг, ані дотягти до літака. Але виконуючи батькові розпорядження, він подолав свої страхи і невміння і все зробив як слід.
Тепер треба було злетіти. Колись Бен вже намагався навчити хлопчика, але Деві заплакав і від страху не схотів навчатися керувати літаком. Батько був розчарований, тому не знав, чи зможе Деві це зробити самотужки. Він до Деві злетіти, казав йому, що треба робити. Найважче було посадити літак, бо його треба було вирівнювати над землею не нижче і не вище, ніж на шість дюймів. Інакше можна було розбитися. Деві добре розумів, який важливий останній дюйм, коли помилятися не можна. Він все виконав правильно і зумів зберегти життя і собі, і батькові.
Цей політ був дуже важливий і для батька, і для сина. Це було подолання відстані між ними. Від повного нерозуміння вони, виконуючи політ, пройшли шлях пізнання один одного. Батько, нарешті, прислухався до сина, а син до батька, вони зважили на почуття один одного,їх з’єднала воля до життя, турбота за життя близької людини.
У кінці оповідання Дж. Олдрідж пише про Бенові думки. Бен у лікарні, він проходить лікування. Понад усе Бен боїться втратити довіру сина, ті стосунки, що виникли у повітрі, під час польоту, те єднання, яке до батьков пройти п’ять важких дюймів на шляху взаємопорозуміння. Письменник із Беном сподівається, що батько і син не втратять можливості повного примирення один одного. «Останній дюйм, який розділяє всіх і все, нелегко полонити…», — думає Бен. Він має надію подолати цей останній дюйм до серця і його сина.
Подолання перешкод у стосунках між батьками і дітьми — дуже важлива річ. І недостатньо зусиль тільки з одного боку. Ці кроки батьки і діти завжди роблять разом, тому що так швидше можна подолати останній дюйм, найважливіший у житті.
"Як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки й почали співати пісень. До них наблизилися парубки і стали собі ж підтягати. Пісня притягнула і старих людей. Вони теж окружили молодих, придивляючись до їх забави, хоч була така звичайна річ в українському селі, яка кожного літа в неділю або свято повторялася. Оподалік від того гуртка те саме робило молодше покоління вки: діти недолітки, хлоп'ята й дівчата. А все те в святочних строях, вмите та вичесане, заквітчане й прибране. Любо було глянути. Навіть панотець Амвросій не видержав і вийшов на майдан подивитися на вулицю та послухати пісень". - На свята жител вки збиралися гуртом і співали старовинні народні пісні.
"Одягнений у широчезні червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка подерта й замащена, на грудях широко розхристана, звідки визирали широкі косматі та сонцем опалені груди. Миючись, засукав рукави вгору поза лікті і показав жиласті руки, закінчені п'ястуками, мов довбеньки". - Опис традиційного козацького одягу.
Фольклорний образ Діда Панаса - бандуриста, який виконував старовинні народні думи та балади.
Козаки полюбляють танцювати традиційні козацькі танці, їх улюблений танець - "Гопак".
Людина має боротися до останнього (за твором Дж. Олдріджа «Останній дюйм»)
«Останній дюйм» Джеймса Олдріджа — це історія про подолання. Подолання відстані між батьком і сином. Подолання власного егоїзму і відчуженості батька. Подолання страхів у сина. Льотчик Бен залишився сам-один зі своїм десятирічним сином Деві. Він не
дуже розуміє його потреби, не знає, чому дитина така сумна та всього боїться.
Він розмовляє з ним тоном наказу. Бенові ніколи, йому треба заробляти гроші.
Тому він береться за дуже небезпечну роботу — зробити підводну зйомку акул
у безлюдній Акулячій бухті далеко від Каїра. Батько не розуміє, що наражає на
небезпеку своє і синове життя. Він нікому не повідомляє про те, де вони будуть. Тому, якщо трапиться нещасний випадок, їх ніхто не шукатиме і ніхто не надасть до Бен навіть не турбується про те, що хлопчику потрібно щось пити на березі, де ніде сховатися від сонця.
Він бере тільки пляшки з пивом та бляшанку з консервованими персиками.
Під час підводних зйомок Бен так захопився, що не звернув уваги на те, що сам вимазався кров’ю принади з конини, яку брав із собою, щоб підманити акул ближче. Ця необережність закінчилася трагедією: Бен був поранений акулою-кішкого і втратив можливість керувати літаком. І батько, і син були приречені на смерть на безлюдному пляжі.
У такій важкій ситуації треба рішуче діяти удвох. Але Бен боявся, що його І син недостатньо мужній, не зуміє підняти у повітря літак і летіти. Крім того, спочатку треба було якось дістатися до літака та затягти туди важке поранене Бенове тіло. Мабуть, якби Бен був сам, загинув би. Але поруч був його син. Деві розумів, що не може ані роздягти батька і зняти з нього акваланг, ані дотягти до літака. Але виконуючи батькові розпорядження, він подолав свої страхи і невміння і все зробив як слід.
Тепер треба було злетіти. Колись Бен вже намагався навчити хлопчика, але Деві заплакав і від страху не схотів навчатися керувати літаком. Батько був розчарований, тому не знав, чи зможе Деві це зробити самотужки. Він до Деві злетіти, казав йому, що треба робити. Найважче було посадити літак, бо його треба було вирівнювати над землею не нижче і не вище, ніж на шість дюймів. Інакше можна було розбитися. Деві добре розумів, який важливий останній дюйм, коли помилятися не можна. Він все виконав правильно і зумів зберегти життя і собі, і батькові.
Цей політ був дуже важливий і для батька, і для сина. Це було подолання відстані між ними. Від повного нерозуміння вони, виконуючи політ, пройшли шлях пізнання один одного. Батько, нарешті, прислухався до сина, а син до батька, вони зважили на почуття один одного,їх з’єднала воля до життя, турбота за життя близької людини.
У кінці оповідання Дж. Олдрідж пише про Бенові думки. Бен у лікарні, він проходить лікування. Понад усе Бен боїться втратити довіру сина, ті стосунки, що виникли у повітрі, під час польоту, те єднання, яке до батьков пройти п’ять важких дюймів на шляху взаємопорозуміння. Письменник із Беном сподівається, що батько і син не втратять можливості повного примирення один одного. «Останній дюйм, який розділяє всіх і все, нелегко полонити…», — думає Бен. Він має надію подолати цей останній дюйм до серця і його сина.
Подолання перешкод у стосунках між батьками і дітьми — дуже важлива річ. І недостатньо зусиль тільки з одного боку. Ці кроки батьки і діти завжди роблять разом, тому що так швидше можна подолати останній дюйм, найважливіший у житті.