смерть африканского охотника) 1)Что закопано на берегу моря недалеко от Севастополя? 2)Что никак не удовлетворяло главного героя в 10 лет? 3),,торговля чёрным деревом,, что это? 4)что жарили на костре негры-путешевственики?
˜ЭПОС (греч. epos — слово, повествование) , 1) то же, что эпопея, а также древние историко-героические песни (напр. , былины) . 2) Род литературный (наряду с лирикой и драмой) , повествование о событиях, предполагаемых в как бы свершившихся и вспоминаемых повествователем) . Эпос схватывает бытие в его пластической объемности, пространственно-временной протяженности и событийной насыщенности (сюжетность) . Возникает в фольклоре (сказка, эпопея, историческая песня, былина) . До 18 в. ведущий жанр литературы. Эпос — эпическая поэма. Источник ее сюжета — народное предание, образы идеализированы и обобщены, речь отражает относительно монолитное народное сознание, форма стихотворная («Илиада» Гомера, «Энеида» Вергилия) . ПР˜ОЗА (от лат. prosa), устная или письменная речь без деления на соизмеримые отрезки — стихи; в противоположность поэзии ее ритм опирается на приблизительную соотнесенность синтаксических конструкций (периодов, предложений, колонов) . Первоначально развились деловая, публицистическая, религиозно-проповедническая, научная, мемуарно-исповедническая формы. Художественная проза (рассказ, повесть, роман) преимущественно эпична, интеллектуальна в отличие от лирической и эмоциональной поэзии (но возможны лирическая проза и философская лирика) ; возникла в античной литературе; с 18 в. выдвинулась на первый план в составе словесного искусства.
Відповідь:Скромно одягнений автор з уклоном підносить читачеві свою п 'єсу.
Шановний пане,
Маю честь запропонувати до вашої уваги мій новий твір. Було б добре, якби він потрапив до вас в один з тих щасливих моментів, коли, вільний від зайвих клопотів, задоволений станом свого здоров'я, станом своїх справ, своєю коханою, своїм сніданком, своїм шлунком, ви могли б дозволити собі хвилинне задоволення та прочитати мого "Севільського цирульника", бо без усіх цих умов людина не здатна бути шанувальником розваг і поблажливим читачем.
Але якщо через якийсь прикрий випадок ваше здоров'я підірвано, ваші справи заплутані, ваша красуня порушила свої обітниці, ваш сніданок виявився несмачним, а травлення ваше розладналось — о, тоді облиште мого "Цирульника", зараз вам не до нього! Краще підрахуйте свої витрати, вивчіть справи свого супротивника, перечитайте зрадливу записку, яку ви знайшли у Рози, передивіться зразкові твори Тіссо про помірність, або поміркуйте про політику, економіку, дієту, філософію та мораль.
1) то же, что эпопея, а также древние историко-героические песни (напр. , былины) .
2) Род литературный (наряду с лирикой и драмой) , повествование о событиях, предполагаемых в как бы свершившихся и вспоминаемых повествователем) . Эпос схватывает бытие в его пластической объемности, пространственно-временной протяженности и событийной насыщенности (сюжетность) . Возникает в фольклоре (сказка, эпопея, историческая песня, былина) . До 18 в. ведущий жанр литературы. Эпос — эпическая поэма. Источник ее сюжета — народное предание, образы идеализированы и обобщены, речь отражает относительно монолитное народное сознание, форма стихотворная («Илиада» Гомера, «Энеида» Вергилия) .
ПР˜ОЗА (от лат. prosa), устная или письменная речь без деления на соизмеримые отрезки — стихи; в противоположность поэзии ее ритм опирается на приблизительную соотнесенность синтаксических конструкций (периодов, предложений, колонов) . Первоначально развились деловая, публицистическая, религиозно-проповедническая, научная, мемуарно-исповедническая формы. Художественная проза (рассказ, повесть, роман) преимущественно эпична, интеллектуальна в отличие от лирической и эмоциональной поэзии (но возможны лирическая проза и философская лирика) ; возникла в античной литературе; с 18 в. выдвинулась на первый план в составе словесного искусства.
Відповідь:Скромно одягнений автор з уклоном підносить читачеві свою п 'єсу.
Шановний пане,
Маю честь запропонувати до вашої уваги мій новий твір. Було б добре, якби він потрапив до вас в один з тих щасливих моментів, коли, вільний від зайвих клопотів, задоволений станом свого здоров'я, станом своїх справ, своєю коханою, своїм сніданком, своїм шлунком, ви могли б дозволити собі хвилинне задоволення та прочитати мого "Севільського цирульника", бо без усіх цих умов людина не здатна бути шанувальником розваг і поблажливим читачем.
Але якщо через якийсь прикрий випадок ваше здоров'я підірвано, ваші справи заплутані, ваша красуня порушила свої обітниці, ваш сніданок виявився несмачним, а травлення ваше розладналось — о, тоді облиште мого "Цирульника", зараз вам не до нього! Краще підрахуйте свої витрати, вивчіть справи свого супротивника, перечитайте зрадливу записку, яку ви знайшли у Рози, передивіться зразкові твори Тіссо про помірність, або поміркуйте про політику, економіку, дієту, філософію та мораль.
Пояснення: