Смоделируйте два разных пути к палестинке, которые выбирают в лесу мальчик и девочка. Почему эти модели разные? Почему разные тропинки, которые выбрали мальчик и девочка, в конце повествования объединяются?
Книга Олеши "Три толстяка" очень интересная. Она о любви, верности и о том, что кукла не заменит живого общения с другом, а богатство трех толстяков не заменит любви живого горячего сердца и добрую душу бедняка.. Главные положительные герои Тутси, Суок, Тибул, Гаспар Арнери вызывают своими поступками чувство восхищения их прекрасными душевными качествами. Это книга понравится тем, кто любит читать о приключениях ребят, о дружбе и любви. Книга заканчивается хорошо, добро торжествует и это здорово!
Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.
Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.
Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.
Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.
Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.
Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.