Снежная королева андерсен
а)Что такое литературная сказка? (вспомнить определение). Примеры. Найдите элементы сказки в этом произведении. Запишите.
б)Кто такой Тролль? Чему обучал он своих учеников?
Можно ли утверждать, что действие сказки в 1-й истории уже началось?
в)Кто является главными героями этой сказки?Расскажите кратко о жизни мальчика и девочки.
г)Перескажите какой путь пришлось преодолеть Герде.
д) Почему Герда победила злую волшебницу? Еще раз подумайте, что Герде победить?
А.С.Пушкин писал «Евгения Онегина» больше семи лет, но усилия оправдали себя, и в свет вышел знаковый для русской литературы роман в стихах, который не только внёс неоценимый вклад в народную культуру, но и отобразил быт, чаяния и мышление людей того времени. Не остались в стороне и их проблемы, одной из которых является сложная судьба «лишнего человека».
Тема «лишнего человека» обычно раскрывается посредством героя благородного происхождения, который, несмотря на потенциальные возможности, не вносит вклад в общество, тратит время на бессмысленные увеселения и прожигает не только деньги, но и собственные таланты. Эта тема присутствует во многих произведениях XIX века. Определённо, Онегина можно охарактеризовать как одного из них.
В начале произведения А.С.Пушкин показывает своего героя малообразованным, умеющим лишь танцевать мазурку, кланяться и говорить по-французски. Он не на что-то большее, потому что в его простой и праздной жизни никогда не возникало необходимости приложить к чему-то усилия. Онегин нравится и людям своего круга, и женщинам, за которыми он может ухаживать днями напролёт. Это главное его развлечение, помимо балов и театров, хотя последние не были излюбленным его времяпрепровождением. Иногда герой испытывает порывы заняться какой-нибудь пассивной деятельностью: он пробует читать и писать, но почти сразу же называет эти занятия «тошными». Ему скучно, он охладевает к жизни. Когда его дядя умирает, Онегин оставляет город со всеми его шумными застольями, многолюдными сборищами, монотонным течением однотипных дней и переезжает в деревню. Именно в этот момент он становится «лишним человеком».
Прибытие в провинцию не приносит ему облегчения. Онегину всё ещё скучно, на его состояние не слишком влияет даже знакомство с Ленским и Лариными. Владимир хорошо образован, влюблён в жизнь, честен, романтичен; он представляет собой противоположность Онегина. Евгений, вопреки возрасту, смотрит на нового друга как на несмышлёного юнца, не видевшего жизни. Единственным, что выбивает его из равновесия, оказывается письмо Татьяны. «Онегин живо тронут был», - пишет А.С.Пушкин, впервые давая читателю увидеть яркое проявление эмоций главного героя. Однако Евгений отказывает влюблённой в него женщине и говорит, что любит её, но чувство это мгновенно угаснет, если они создадут семью.
Окончательно назвать Онегина «лишним человеком» мы можем в конце романа. Сбежавший из провинции после смерти Ленского, он встречает замужнюю Татьяну и надеется на взаимность, но получает отказ. Его жизнь трагична, бесцветна и бессмысленна. Он воплощает собой одну из основных проблем своего времени.
Головний герой роману — молодий поміщик Євгеній Онегін — зображений Пушкіним людиною з дуже складним та суперечливим характером. Виховання, яке дістав Онегін, було шкідливим. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина ніякої уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Тому Онегін виріс егоїстом, людиною, яка піклується тільки про себе, про задоволення своїх бажань. Для нього нічого не варті ні почуття ні інтереси та страждання інших людей. Він здатен образити, скривдити людину, навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака так і залишилося нерозвиненим.
Своєрідний характер "Євгенія Онегіна" збігається з характером самого поета. Стан Онегіна — загалом скука та лінощі, жага одноманітних задоволень за умови відсутності реального, живого діла. Це вже стало своєрідною психологією Онегіна, і він вже не в змозі її подолати. Мотивуючи поведінку свого героя, Пушкін постійно призводить до двобою поривань його душі зі звичними, навіяними світським осередком, правилами поведінки.
Характер Онегіна поет не вигадав. У цьому образі він узагальнив риси, типові для цілої верстви тодішніх молодих людей. Це люди, забезпечені працею кріпосних селян, які мали безладне виховання. Проте, на відміну від великої кількості представників класу поміщиків, спокійно сприймаючих своє життя без діла і тяжке становище пригніченого люду, ці юнаки все ж таки більш розумні, чутливіші, сумлінні, благородні, і вже в змозі були відчувати незадоволення від суспільного устрою та від себе самих. Їх не привчили до активних дій ні вихованням, ні соціальним ставленням до праці, вони і не думали боротися проти несправедливого суспільного устрою, розбещених цим устроєм представників дворянського класу. Вони презирливо замикалися в собі, відчували розчарування у житті, розлюченість на все і на всіх.
Онегін за поглядами і по вимогами до життя на щабель стоїть вище не тільки від своїх сільських сусідів-поміщиків, але й від представників петербурзького вищого осередку. Вже у першій главі роману ми бачимо, що його недовго задовольняло порожнє, беззмістовне життя, яке вважалося нормальним серед його знайомих. Зустрівшись з Ленським, який здобув вищу освіту у найкращому університеті в Німеччині, Онегін зміг сперечатися з ним на будь-яку тему, як рівня. Дружба з Ленським розкриває в ньому можливості вірних, доброзичливих стосунків між людьми, що були приховані під корою холодного егоїзму та байдужості.
Побачивши перший раз Тетяну, ще навіть не поспілкувавшись з нею, не почувши її голосу, він одразу відчув поетичну душу дівчини. Онегін у ставленні до Тетяни відкрив струни доброзичливості, як і до Ленського.
І все ж характер Онегіна не змінюється. Під впливом подій, зображених у романі, в душі Євгенія відбуваються незворотні зміни, а у восьмій, останній главі роману Онегін вже зовсім не той, яким ми бачили його на початку роману. Він закохався у Тетяну. Але його кохання не приносить щастя ні йому, ні їй.
У романі "Євгеній Онегін" Пушкін зобразив легковажного юнака, який навіть у коханні не може дати собі ради. Тікаючи від світу, Онегін не зміг втекти від себе. Коли він це зрозумів, було вже пізно. Тетяна відхиляє його кохання, тому що не вірить йому. І це відкриває Онегіну очі на самого себе, проте нічого не змінює в його житті.