Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».
Объяснение:
Характеристика Софьи в комедии "Горе от ума" (Софья Павловна Фамусова)
Полное имя героини - Софья Павловна Фамусова:
"...Софья Павловна, дочь его..."
Софья является единственной дочерью московского чиновника Фамусова:
"...Павел Афанасьевич Фамусов, управляющий в казенном месте..."
Возраст Софьи Фамусовой - 17 лет:
"...В седьмнадцать лет вы расцвели прелестно..."
Софья Павловна Фамусова - небедная невеста и дочь уважаемого в обществе человека:
"...В угодность дочери такого человека..."
"...Кто беден, тот тебе не пара..."
Героиня является хорошенькой, прелестной девушкой:
"...вы расцвели прелестно, / Неподражаемо, и это вам известно..."
"...Как Софья Павловна у вас похорошела!.."
"...Как хороша!.."
Мать Софьи умерла, после чего девочку воспитывали отец и французская гувернантка:
"...Мать умерла..."
"...умел я принанять // В мадам Розье вторую мать. // Старушку-золото в надзор к тебе приставил: // Умна была, нрав тихий, редких правил..."
Софья получила домашнее образование, научилась петь и танцевать:
"...Уж об твоем ли не радели / Об воспитаньи! с колыбели!.."
"...наших дочерей всему учить, всему – / И танцам! и пенью́! и нежностям! и вздохам!.."
Софья любит музыку и играет на музыкальных инструментах - флейте и фортепиано:
"...Забылись музыкой, и время шло так плавно..."
"...в спальню Софии, откудова слышно фортопияно с флейтою..."
"...То флейта слышится, то будто фортопьяно; / Для Софьи слишком было б рано??."
У нее много достоинств, по мнению Чацкого:
"...Быть может, качеств ваших тьму..."
Софья любит читать французские книги (как и многие юные барышни того времени):
"...Всё по-французски, вслух, читает запершись..."
Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».