Трагедія «Прометей закутий» – найбільш відома трагедія грецького драматурга Есхіла, що жив на межі VI-V століть до нашої ери в Афінах, якого стародавні греки називали «батьком грецької трагедії». Есхіл, як і інші діячі мистецтва у Стародавній Греції, завжди використовував міфічні сюжети у своїх творах. Пояснюється це тим, що міф відігравав дуже важливу роль у житті стародавніх греків. Ус і уявлення про світ, його походження, розвиток, майбутнє, усі сподівання, прагнення, нездійсненні мрії стародавніх греків, їх розуміння таких складних понять, як життя і смерть, людина і доля, зло і справедливість – усе це зосереджилось у міфах.
Прометей – один із улюблених міфічних героїв у Стародавній Греції. Міф про нього подає історію розвитку людства, як уявляли її собі в античності. За міфом люди були кволі й не могли ні думати, ні говорити, ні розуміти того, що бачили довкола. Прометей мав благородне серце, він перший зглянувся на людей і почав їм допомагати. Знічев’я й інші боги взялися навчати людей, але зажадали за це шани і багатих дарунків. Про-метей заколов жертовного бика й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав лише кістки, але прикрив їх гарним жиром, а м’ясо склав у брудну шкуру, ще й прикрив тельбухами. Потім він запропонував Зев-су вибрати, яку частину люди будуть віддавати богам, а яку залишать собі. Зевс вибрав більшу купу. Відтоді люди їли м’ясо, а кістки жертвували богам. Розлючений Зевс заборонив Прометею підніматися на Олімп, а людям відмовив дати життєдайний вогонь. Але Прометей за до хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі; щодня прилітав орел і клював печінку Прометея, яка за ніч відростала знову. Після багатьох століть таких катувань Геракл вбив орла і визволив Прометея.
Цей міф був добре відомий усім стародавнім грекам. У трагедії представлено лише ті події з міфу, що відповідали творчому задуму автора, що хвилювали Есхіла-митця і Есхіла-людину.
Трагедія Есхіла відзначається вірою у прогрес та розвиток людства.
Сегодня я прочитала рассказ А.С.Пушкина "Дубровский".
Несмотря на то, что Дубровский является грабителем и злодеем, как считают многие герои произведения, то он является моим любимым героем, и я считаю, что его поступки достойны уважения. Владимир недолюбливает всех знатных и богатых людей, потому что они нечестны и несправедливы. Они могут купить судей, буквально загрести справедливость с руками и ногами, в то время, как ни в чем неповинный бедный человек не сможет не то чтобы отстоять землю, да он и хлеба-то себе нормального не купит. С моей точки зрения, Дубровский восстановить правосудие бедным людям. Он хочет, чтобы другие бедные люди не смогли лишиться своих земель просто за то, что кто-то владеет властью над бумажками.
Я считаю, что его любовь к Маше (блн, я помню как я это читала... просто лучшее) тоже достойна уважения. Отчасти он совершает все это ради нее. Он не убивает ее отца ради нее. И он не мстит ради нее.
Его поступки являются честными и справедливыми, не смотря ни на что. Он не поддается искушению и даже месть для него не является так важна, как честь, правосудие и любовь. И он, как человек, потерявший все (а потом и влюбившийся в дочь своего врага), является идеалом чести, доблести и правосудия.
Трагедія «Прометей закутий» – найбільш відома трагедія грецького драматурга Есхіла, що жив на межі VI-V століть до нашої ери в Афінах, якого стародавні греки називали «батьком грецької трагедії». Есхіл, як і інші діячі мистецтва у Стародавній Греції, завжди використовував міфічні сюжети у своїх творах. Пояснюється це тим, що міф відігравав дуже важливу роль у житті стародавніх греків. Ус і уявлення про світ, його походження, розвиток, майбутнє, усі сподівання, прагнення, нездійсненні мрії стародавніх греків, їх розуміння таких складних понять, як життя і смерть, людина і доля, зло і справедливість – усе це зосереджилось у міфах.
Прометей – один із улюблених міфічних героїв у Стародавній Греції. Міф про нього подає історію розвитку людства, як уявляли її собі в античності. За міфом люди були кволі й не могли ні думати, ні говорити, ні розуміти того, що бачили довкола. Прометей мав благородне серце, він перший зглянувся на людей і почав їм допомагати. Знічев’я й інші боги взялися навчати людей, але зажадали за це шани і багатих дарунків. Про-метей заколов жертовного бика й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав лише кістки, але прикрив їх гарним жиром, а м’ясо склав у брудну шкуру, ще й прикрив тельбухами. Потім він запропонував Зев-су вибрати, яку частину люди будуть віддавати богам, а яку залишать собі. Зевс вибрав більшу купу. Відтоді люди їли м’ясо, а кістки жертвували богам. Розлючений Зевс заборонив Прометею підніматися на Олімп, а людям відмовив дати життєдайний вогонь. Але Прометей за до хитрощів викрав вогонь у богів і віддав його людям. За це Гефест за наказом Зевса прикував Прометея на краю землі до скелі; щодня прилітав орел і клював печінку Прометея, яка за ніч відростала знову. Після багатьох століть таких катувань Геракл вбив орла і визволив Прометея.
Цей міф був добре відомий усім стародавнім грекам. У трагедії представлено лише ті події з міфу, що відповідали творчому задуму автора, що хвилювали Есхіла-митця і Есхіла-людину.
Трагедія Есхіла відзначається вірою у прогрес та розвиток людства.
Объяснение:
Сегодня я прочитала рассказ А.С.Пушкина "Дубровский".
Несмотря на то, что Дубровский является грабителем и злодеем, как считают многие герои произведения, то он является моим любимым героем, и я считаю, что его поступки достойны уважения. Владимир недолюбливает всех знатных и богатых людей, потому что они нечестны и несправедливы. Они могут купить судей, буквально загрести справедливость с руками и ногами, в то время, как ни в чем неповинный бедный человек не сможет не то чтобы отстоять землю, да он и хлеба-то себе нормального не купит. С моей точки зрения, Дубровский восстановить правосудие бедным людям. Он хочет, чтобы другие бедные люди не смогли лишиться своих земель просто за то, что кто-то владеет властью над бумажками.
Я считаю, что его любовь к Маше (блн, я помню как я это читала... просто лучшее) тоже достойна уважения. Отчасти он совершает все это ради нее. Он не убивает ее отца ради нее. И он не мстит ради нее.
Его поступки являются честными и справедливыми, не смотря ни на что. Он не поддается искушению и даже месть для него не является так важна, как честь, правосудие и любовь. И он, как человек, потерявший все (а потом и влюбившийся в дочь своего врага), является идеалом чести, доблести и правосудия.
Обожаю Дубровского)