«Пе́сня о купце́ Кала́шникове» (полное название «Пе́сня про царя́ Ива́на Васи́льевича, молодо́го опри́чника и удало́го купца́ Кала́шникова») — историческая поэма в народном стиле М. Ю. Лермонтова, написанная в 1837 году и впервые опубликованная в 1838 году в «Литературных прибавлениях к „Русскому инвалиду“»[1]. В 1840 году эта поэма открыла единственное прижизненное издание поэта — сборник «Стихотворения М. Лермонтова».
Песня про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова
Иллюстрация И. Е. Репина, 1868 г.
Иллюстрация И. Е. Репина, 1868 г.
Жанр
Поэма
Автор
Лермонтов, Михаил Юрьевич
Язык оригинала
русский
Дата написания
1837 г.
Дата первой публикации
30 апреля 1838 г.
Логотип Викитеки Текст произведения в Викитеке
Логотип Викицитатника Цитаты в Викицитатнике
Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе
Сюжет поэмы разворачивается во времена правления царя Ивана Грозного. Стиль поэмы можно охарактеризовать как русский народный эпос. Она является стилизацией русского народного творчества в большой эпической форме. В основе произведения лежит фольклорный сюжет, восходящий к народным песням о царе Иване Грозном, многие из которых к XIX веку сохранились и были записаны. Эта поэма в контексте всего творчества поэта воспринимается как своеобразный итог работы Лермонтова над русским фольклором[2]. Также стоит отметить уникальность этого произведения. По жанру и художественному своеобразию она оказалась единственной в своём роде и не получила продолжения ни в творчестве её автора, ни у других поэтов[3].
Літературний багаж. Пригадайте зміст міфу про Прометей.
Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Юний Есхіл став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Саламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).
Загальне визнання Есхіл здобув не відразу. У 500 р. до н.е. він уперше заявив про себе як драматург і лише за шістнадцять років переміг у театральному змаганні. Приблизно такий само час пішов на те, щоб вибороти титул першого драматурга Афін. Протягом цього періоду Есхіл постійно зміцнював здобуту славу новими перемогами (за різними відомостями, їх було від тринадцяти до двадцяти восьми). Варто зазначити, що сам митець не надто пишався літературним успіхом. За переказами, він називав свої твори «крихтами від бенкету Гомера», тимчасом як свої ратні подвиги оцінював значно вище за творчі досягнення.
Близько 472 р. до н.е. драматург перебрався на Сицилію. Деякі вчені пов’язують цей переїзд з його поразкою у змаганні з молодим драматургом Софоклом. Там, на Сицилії, Есхіл і завершив свій життєвий шлях.
До Есхіла трагедія була, по суті, хоровим твором, де діяв один актор, який виступав лише співрозмовником хору. Есхіл вивів на сцену другого актора. Ця незначна на позір новація мала вельми значні наслідки:
у драматургів з’явилася можливість скоротити партії хору, розширити діалоги і, насамперед, увести в сюжет більшу кількість дійових осіб, а отже, - збагатити сюжет подіями.
Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Юний Есхіл став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Саламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).
«Пе́сня о купце́ Кала́шникове» (полное название «Пе́сня про царя́ Ива́на Васи́льевича, молодо́го опри́чника и удало́го купца́ Кала́шникова») — историческая поэма в народном стиле М. Ю. Лермонтова, написанная в 1837 году и впервые опубликованная в 1838 году в «Литературных прибавлениях к „Русскому инвалиду“»[1]. В 1840 году эта поэма открыла единственное прижизненное издание поэта — сборник «Стихотворения М. Лермонтова».
Песня про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова
Иллюстрация И. Е. Репина, 1868 г.
Иллюстрация И. Е. Репина, 1868 г.
Жанр
Поэма
Автор
Лермонтов, Михаил Юрьевич
Язык оригинала
русский
Дата написания
1837 г.
Дата первой публикации
30 апреля 1838 г.
Логотип Викитеки Текст произведения в Викитеке
Логотип Викицитатника Цитаты в Викицитатнике
Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе
Сюжет поэмы разворачивается во времена правления царя Ивана Грозного. Стиль поэмы можно охарактеризовать как русский народный эпос. Она является стилизацией русского народного творчества в большой эпической форме. В основе произведения лежит фольклорный сюжет, восходящий к народным песням о царе Иване Грозном, многие из которых к XIX веку сохранились и были записаны. Эта поэма в контексте всего творчества поэта воспринимается как своеобразный итог работы Лермонтова над русским фольклором[2]. Также стоит отметить уникальность этого произведения. По жанру и художественному своеобразию она оказалась единственной в своём роде и не получила продолжения ни в творчестве её автора, ни у других поэтов[3].
Літературний багаж. Пригадайте зміст міфу про Прометей.
Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Юний Есхіл став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Саламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).
Загальне визнання Есхіл здобув не відразу. У 500 р. до н.е. він уперше заявив про себе як драматург і лише за шістнадцять років переміг у театральному змаганні. Приблизно такий само час пішов на те, щоб вибороти титул першого драматурга Афін. Протягом цього періоду Есхіл постійно зміцнював здобуту славу новими перемогами (за різними відомостями, їх було від тринадцяти до двадцяти восьми). Варто зазначити, що сам митець не надто пишався літературним успіхом. За переказами, він називав свої твори «крихтами від бенкету Гомера», тимчасом як свої ратні подвиги оцінював значно вище за творчі досягнення.
Близько 472 р. до н.е. драматург перебрався на Сицилію. Деякі вчені пов’язують цей переїзд з його поразкою у змаганні з молодим драматургом Софоклом. Там, на Сицилії, Есхіл і завершив свій життєвий шлях.
До Есхіла трагедія була, по суті, хоровим твором, де діяв один актор, який виступав лише співрозмовником хору. Есхіл вивів на сцену другого актора. Ця незначна на позір новація мала вельми значні наслідки:
у драматургів з’явилася можливість скоротити партії хору, розширити діалоги і, насамперед, увести в сюжет більшу кількість дійових осіб, а отже, - збагатити сюжет подіями.
Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Юний Есхіл став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Саламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).