Если вы о Робинзоне Крузо, то робинзонады родились вместе с рождением мореплавания, и рассказы о них волновали людские сердца, а события описанные писателем, совсем не были редки, задолго до выхода в свет первого романа Даниэля Дефо. Не знаю, у какой эпопеи, вы, имеете ввиду, Дефо заимствовал мысль, но он сам написал «Робинзонаду» - эпопею из 3 – х книг: "Жизнь, необыкновенные и удивительные приключения Робинзона Крузо, "Дальнейшие приключения Робинзона Крузо", "Серьёзные размышления в течение жизни и удивительные приключения Робинзона Крузо, включающие его видения ангельского мира" (1720) Принято считать, что прототипом фигуры Робинзона Крузо послужила фигура шотландского моряка Александра Селькирка, а может и другого, не самого достойного португальца, негодяя и проходимца по имени Фернао Лопес. Даниэль Дефо также мог слышать рассказ и о злоключениях от еще одного человека, английского хирурга Генри Питмана - ведь они были хорошо знакомы, и даже вместе принимали участие в опасном политическом заговоре против Стюартов. Заговор был раскрыт, и Питмана сослали на остров Барбадос, откуда он и сбежал на той самой злополучной лодке. Героя вынесло волной на берег острова после того, как лодка с восемью его товарищами потерпела кораблекрушение. Об этом все еще спорят исследователи творчества Дефо.
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.
Не знаю, у какой эпопеи, вы, имеете ввиду, Дефо заимствовал мысль, но он сам написал «Робинзонаду» - эпопею из 3 – х книг:
"Жизнь, необыкновенные и удивительные приключения Робинзона Крузо,
"Дальнейшие приключения Робинзона Крузо",
"Серьёзные размышления в течение жизни и удивительные приключения Робинзона Крузо, включающие его видения ангельского мира" (1720)
Принято считать, что прототипом фигуры Робинзона Крузо послужила фигура шотландского моряка Александра Селькирка, а может и другого, не самого достойного португальца, негодяя и проходимца по имени Фернао Лопес.
Даниэль Дефо также мог слышать рассказ и о злоключениях от еще одного человека, английского хирурга Генри Питмана - ведь они были хорошо знакомы, и даже вместе принимали участие в опасном политическом заговоре против Стюартов. Заговор был раскрыт, и Питмана сослали на остров Барбадос, откуда он и сбежал на той самой злополучной лодке. Героя вынесло волной на берег острова после того, как лодка с восемью его товарищами потерпела кораблекрушение. Об этом все еще спорят исследователи творчества Дефо.
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.