Мое отношение к главной героине данного произведения находится на грани между сочувствием и пониманием того, что трагическая развязка была неизбежна. Вопреки мнению, бытовавшему в России в момент появления «Бедной Лизы» в печати (1792), главная героиня является не столько жертвой обстоятельств, сколько их виновницей. Начнем с того, что Лиза нарушила гармонию доверительных отношений между собой и матерью. Она скрыла правду о своих отношениях с Эрастом, и именно с этого момента началось нравственное падение героини. Что же касается потери Лизой в глазах возлюбленного некоего идеала чистоты и непорочности, то и здесь героиня виновата сама. Вне всякого сомнения, мать объясняла дочери, как нужно вести себя, оставшись наедине с молодым человеком. Лиза же пренебрегла полученными знаниями , и результат оказался закономерно плачевным. Нет смысла перекладывать вину за случившееся на Эраста. Каким бы ветреным он ни был, и какие бы грехи не тянулись бы за ним из жизнь с Лизой виделась ему как «жизнь брата с сестрою». Девушка же не оправдала этих ожиданий. Наконец, по моему мнению, главная и основная ошибка Лизы состоит в том, что, совершив грех и осознавая это, она не предприняла даже попытки покаяться. Так одно беззаконие потянуло за собой череду других и привело к страшному для православного человека концу. На основе всего вышесказанного мое отношение к главной героине повести Н. М. Карамзина «Бедная Лиза» можно сформировать так: я сочувствую Лизе и ее несчастной–первой и последней–любви, но при этом не одобряю ее поведения. Девушка поступила жестоко и эгоистично по отношению к родной матери, позабыв о ней в момент самоубийства, и, погибнув сама, убила и единственного близкого человека этим поступком. Исходя из этого, я соглашаюсь с тем, что произведение «Бедная Лиза» является вершиной сентиментализма, но при этом не считаю героиню повести образцом для подражания.
Мені дуже подобається міфологія давної Греції та Давнього Риму. Світ безстрашних героїв та жахливих чудовиськ не може оставити байдужим. Герої стародавньої міфології вчать нас бути хоробрими, допомагати слабким та вірити в чудо. Майже всі персонажі міфології викликають в мене почуття захоплення, особливо Геракл та його дванадцять подвигів, боротьба Персея зі страшними чудовиськами, пригоди молодого Персея. Але серед великої кількості розумних та сильних міфологічних персонажів, більш за всіх мені подобається добрий та справедливий титан Прометей. Його подвиг полягав у тому, що він викрав вогонь у богів Олімпа, щоб поділитися їм з людьми. За його до люди стали незалежними від богів. Герой навчив людей писати та рахувати. Показав населенню деякі ремесла, навчив добувати та робити різні предмети із металу. Раніше не мали змоги виходити в море, а тепер Прометей Показав їм, що можна будувати судна.
Люди навчилися робити ліки та боротися зі хворобами. Коли люди навчилися все робити самі, вони перестали поважати та молитися богам Олімпу. За цей найголовніший бог Олімпу Зевс і захотів покарати доброго титана. За щиру до людям Прометея прикували до скелі. Вдень сонце нещадно палило його тіло, вночі поливав холодний дощ. Але на цьому муки героя не закінчувалися, щодня величезний орел усаджувався на груди Прометею і клював його печінку. Наївшись досита, орел відлітав. Вночі рани титана загоювалися, але на ранок страждання поновлювалися.
Щоб стати вільним Прометею потрібно було відкрити тайне пророцтво для Зевса, але титан не хотів цього робити. Але через деякий час Прометей все ж вирішив до Зевсу і відкрив тайну. Після цього бог і титан помирилися. Геракл, син Зевса, убив орла, який мучив титана, розбив кайдани Прометея, і звільнив його. Скінчилися його муки. Розповідь про титана Прометея мене захоплює тим, що вчить нас бути мужніми та добрими до тих, хто слабіше. Прометей пожертвував собою, щоб люди змогли жити краще, він проявив себе як сильний та справедливий герой.
Мені дуже подобається міфологія давної Греції та Давнього Риму. Світ безстрашних героїв та жахливих чудовиськ не може оставити байдужим. Герої стародавньої міфології вчать нас бути хоробрими, допомагати слабким та вірити в чудо. Майже всі персонажі міфології викликають в мене почуття захоплення, особливо Геракл та його дванадцять подвигів, боротьба Персея зі страшними чудовиськами, пригоди молодого Персея.
Але серед великої кількості розумних та сильних міфологічних персонажів, більш за всіх мені подобається добрий та справедливий титан Прометей. Його подвиг полягав у тому, що він викрав вогонь у богів Олімпа, щоб поділитися їм з людьми. За його до люди стали незалежними від богів. Герой навчив людей писати та рахувати. Показав населенню деякі ремесла, навчив добувати та робити різні предмети із металу. Раніше не мали змоги виходити в море, а тепер Прометей Показав їм, що можна будувати судна.
Люди навчилися робити ліки та боротися зі хворобами. Коли люди навчилися все робити самі, вони перестали поважати та молитися богам Олімпу. За цей найголовніший бог Олімпу Зевс і захотів покарати доброго титана. За щиру до людям Прометея прикували до скелі. Вдень сонце нещадно палило його тіло, вночі поливав холодний дощ. Але на цьому муки героя не закінчувалися, щодня величезний орел усаджувався на груди Прометею і клював його печінку. Наївшись досита, орел відлітав. Вночі рани титана загоювалися, але на ранок страждання поновлювалися.
Щоб стати вільним Прометею потрібно було відкрити тайне пророцтво для Зевса, але титан не хотів цього робити. Але через деякий час Прометей все ж вирішив до Зевсу і відкрив тайну. Після цього бог і титан помирилися. Геракл, син Зевса, убив орла, який мучив титана, розбив кайдани Прометея, і звільнив його. Скінчилися його муки.Розповідь про титана Прометея мене захоплює тим, що вчить нас бути мужніми та добрими до тих, хто слабіше. Прометей пожертвував собою, щоб люди змогли жити краще, він проявив себе як сильний та справедливий герой.