Сочинение характер рожденой времени Тарас и Бульба ПЛАН СОЧИНЕНИЯ
I. Вступление.
«Да разве найдутся на свете такие огни, такие муки, такие силы, которые пересилили бы русскую силу!» (Н. В. Гоголь.)
II. Основная часть.
Тарас Бульба – сын боевого и трудного времени.
1) Тарас – коренной, старый полковник.
2) Гордость казака за своих сыновей.
3) «Нет уз святее товарищества».
4) Опытный полководец.
5) Суровый, беспощадный мститель.
6) Несгибаемый воин даже перед лицом смерти.
III. Заключение.
Бессмертие повести и ее героев.
мне очень надо
Рассказ Астафьева "Конь с розовой гривой" повествует об одном эпизоде из детства мальчика. Рассказ заставляет улыбнуться над проделкой главного героя и одновременно оценить замечательный урок, который преподала бабушка своему внуку. Маленький мальчик отправляется собирать землянику, и бабушка обещает ему за это пряничного коня с розовой гривой. Для тяжелого полуголодного времени такой подарок великолепен. Но мальчишка попадает под влияние своих друзей, которые съедают свои ягоды и его упрекают " в жадности". Но за то, что ягоды так и не были собраны последует суровое наказание от бабушки .И мальчишка решается на мошенничество _он набирает в туесок травы, а сверху закрывает ее ягодами. Мальчик хочет утром признаться бабушке, но не успевает .И она уезжает в город, чтобы продать там ягоды .Мальчик боится разоблачения, и после возвращения бабушки он даже не хочет идти домой .Но потом возвраться все-таки приходится. Как стыдно ему слышать сердитуюц бабушку, которая уже рассказала всем вокруг его мошенничестве!
Мальчик прощения и получает от бабушки того самого пряничного коня с розовой гривой. Бабушка преподала своему внуку хороший урок и сказала:" Бери, бери ,чего смотришь? Глядишь, зато ещё когда обманешь бабушку ..."И действительно, автор говорит :"Сколько лет с тех пор Сколько событий минуло ! а я все не могу забыть бабушкиного пряника _того дивного коня с розовой гривой"
Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»
Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.
У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.
Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це б випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.
Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.
Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.
Объяснение: