1. Остап и Андрий - сыновья Тараса Бульбы. 2. Различие Остапа и Андрия: а) Внешность; б) Отношение к учебе в брусев; в) Поведение в брусе; г) Отношение к военному делу; д) Отношение к товарищам; е) Отношение товарищей к ним; ж)Смерть Остапа и Андрия. 3. Отношение к героям. В повести Тараса Бульбы первыми героями повести стали Остап и Андрий. Когда им исполнялось 12 лет их родители отдали в Киевскую академию. Два брата, но у них разные взгляды на жизнь, разные характеры. Старший, Остап, с детских лет отличался «тяжелым и сильным характером». Он не хотел учиться, учеба казалась ему скучной и неинтересной. Четыре раза закапывал в землю свой букварь. Только под угрозой отца он остался в бурсе. Остап чтил традиции дедов и отцов и мечтал продолжить их. Поэтому он принимает обычаи и принципы запорожского быта. Он был надежным товарищем, всегда одним из первых, «приходивших под знамена предприимчивого бурсака, и никогда, ни в каком случае, не выдавал своих товарищей». Остап никогда не просил о помиловании. Смутить его и заставить склонить голову могли только слезы матери, они «душевно трогали его». Остап видит мир суровым и простым. Есть враги и друзья, свои и чужие. Его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. Младший его брат Андрий - полная противоположность Остапу. Он охотно и без напряжения учился в бурсе, был изобретательнее своего брата. В бурсе он часто затевал всяческие авантюры и ловко уходил от наказания. Андрий выделялся среди товарищей по бурсе своей смышлёностью, ловкостью и силой, его часто выбирали предводителем «довольно опасного предприятия». Характером Андрий тоже отличался. Он был мягче брата, более романтичен, тонко чувствовал красоту. Часто он бродил по тихим улочкам, мечтал, любовался цветущими вишневыми садами. Он наделен более важным качеством — смелостью совершать самостоятельные поступки. С самой ранней юности Андрий начал ощущать «потребность любви». Полюбив польскую женщину Андрий готов ей служить до последней капли крови и совершив преступление, переходит на сторону врага. Ради любви он согласился оставить: дом, родных, друзей, отчизну. Для себя он посчитал более важным любимую девушку и из-за любви предает свою Родину. Два брата стали врагами и погибли братья разной смертью. Остапа казнили поляки, сожгли заживо. Даже на костре он не дрогнул, лишь искал глазами отца, хотел, чтобы тот знал, что не посрамил сын казацкой славы, не уронил своей чести. А Андрия убил родной отец, не вынесший позора сына. Один погиб за Родину, другой – за свою любовь. Можно по-разному относиться к Остапу и Андрию, но нельзя не признать, что их судьбы одинаково трагичны.
1547 — Припускають, що народився Мігель де Сервантес 29 вересня у місті Алькала-де-Енарес, в день Архангела Михаїла, на честь якого його і назвали, але перевіреним фактом залишається лише дата його хрещення 9 жовтня 1547, в церкві Святої Марії Великої. Він був четвертою дитиною в родині бідного хірурга.
1551 — Родина Сервантеса у пошуках кращої долі переїхала до Вальядоліда. Але батька, через значні борги, за декілька місяців було заарештовано та ув'язнено, а майже все їх майно було конфісковане.
1553 — Сім'я майбутнього письменника повернулась до Алькала-де-Енарес де наступні три роки ледве зводять кінці з кінцями. В ці непрості для родини роки Сервантес можливо вчився в єзуїтській школі Святої Катерини, однак достовірних фактів стосовно цього питання немає.
1556 — Мігель де Сервантес з родиною переїхали в Кордову де його батько отримав спадок Хуана де Сервантеса (діда Мігеля).
1566 — Родина і переїздить до Мадрида, де Мігель робить поетичний дебют з сонета «Serenisima reina en quien se halla» написаного з нагоди дня народження принцеси Каталіни Мікаели.
1569 — Мігель де Сервантес переїздить до Риму де стає солдатом в стрілецькій дивізії військово-морського флоту Іспанії.
1571 — Мігель бере участь в бою при Лепанто, де отримав два поранення в груди, а третє в руку. В результаті поранення його ліва рука стала майже недієздатною та він не відмовився від подальшої служби.
1575 — Він разом зі своїм братом Родріго потрапляє до турецького полону і був направлений в місто Алжир.
1576-1579 — За цей період Сервантес робить чотири безуспішні спроби втечі з полону.
1580 — Через п'ять років страждань Мігелю де Сервантесу вдалось визволитись з полону. Його було викуплено за 500 ескудо і він нарешті зміг повернутись до Іспанії.
1581 — Він переїздить до Португалії, щоб розрахуватись за борги, які були пов'язані з його викупом і до кінця року повертається в Мадрид.
1585 — Сервантес опублікував першу свою новелу «Галатея», а згодом і декілька інших драматичних творів, які на жаль не принесли йому успіху.
Галатея 1585
quote Новела «Галатея» 1585
1587 — Мігель отримує посаду королівського комісара постачання провіанту. Але очікувана посада не принесла щастя поету, наступні п'ять років він має безліч проблем пов'язаних з його новими обов'язками.
1590-1591 — Сервантеса неодноразово звинувачують в різноманітних правопорушеннях і в зв'язку з цим проходить декілька судів. За період державної служби він пише безліч віршів та балад і почав працювати над деякими своїми романами такими як Rinconete y Cortadillo (Рінконете і Кортадільйо) та El Celoso Extremeno (Ревнивець з Естремадури).
1592 — Мігеля де Сервантеса заарештовують за незаконний продаж пшениці та направляють до в'язниці в місті Кастро-дель-Ріо. Проте завдяки своїм зв'язкам йому досить швидко вдалось звільнитись.
1598-1603 — Сервантес займається дрібними приватними справами та практично знаходиться на межі бідності. В нього виникають нові грошові проблеми з казначейством. Але письменник все ж не покидає творчість.
1604 — у світ виходить перша частина культового роману «Дон Кіхот».
Дон Кіхот 1605
quote «Дон Кіхот» видання 1605 року
1607 — Знову ж таки, після суду, через фінансові проблеми Сервантес переїздить в Мадрид, де залишиться працювати до самої смерті.
1608-1614 — Сервантес з головою занурюється в літературну роботу, він пише багато новел, поем та драматичних творів.
1615 — Опублікована друга частина «Дон Кіхота».
1616 — 22 квітня 1616 Мігеля де Сервантес Сааведра не стало. За декілька днів до смерті він йде в монахи та помирає у злиднях
В повести Тараса Бульбы первыми героями повести стали Остап и Андрий. Когда им исполнялось 12 лет их родители отдали в Киевскую академию. Два брата, но у них разные взгляды на жизнь, разные характеры. Старший, Остап, с детских лет отличался «тяжелым и сильным характером». Он не хотел учиться, учеба казалась ему скучной и неинтересной. Четыре раза закапывал в землю свой букварь. Только под угрозой отца он остался в бурсе. Остап чтил традиции дедов и отцов и мечтал продолжить их. Поэтому он принимает обычаи и принципы запорожского быта. Он был надежным товарищем, всегда одним из первых, «приходивших под знамена предприимчивого бурсака, и никогда, ни в каком случае, не выдавал своих товарищей». Остап никогда не просил о помиловании. Смутить его и заставить склонить голову могли только слезы матери, они «душевно трогали его». Остап видит мир суровым и простым. Есть враги и друзья, свои и чужие. Его не интересует политика, он прямодушный, отважный, верный и суровый воин. Младший его брат Андрий - полная противоположность Остапу. Он охотно и без напряжения учился в бурсе, был изобретательнее своего брата. В бурсе он часто затевал всяческие авантюры и ловко уходил от наказания. Андрий выделялся среди товарищей по бурсе своей смышлёностью, ловкостью и силой, его часто выбирали предводителем «довольно опасного предприятия». Характером Андрий тоже отличался. Он был мягче брата, более романтичен, тонко чувствовал красоту. Часто он бродил по тихим улочкам, мечтал, любовался цветущими вишневыми садами. Он наделен более важным качеством — смелостью совершать самостоятельные поступки. С самой ранней юности Андрий начал ощущать «потребность любви». Полюбив польскую женщину Андрий готов ей служить до последней капли крови и совершив преступление, переходит на сторону врага. Ради любви он согласился оставить: дом, родных, друзей, отчизну. Для себя он посчитал более важным любимую девушку и из-за любви предает свою Родину. Два брата стали врагами и погибли братья разной смертью. Остапа казнили поляки, сожгли заживо. Даже на костре он не дрогнул, лишь искал глазами отца, хотел, чтобы тот знал, что не посрамил сын казацкой славы, не уронил своей чести. А Андрия убил родной отец, не вынесший позора сына. Один погиб за Родину, другой – за свою любовь. Можно по-разному относиться к Остапу и Андрию, но нельзя не признать, что их судьбы одинаково трагичны.
1547 — Припускають, що народився Мігель де Сервантес 29 вересня у місті Алькала-де-Енарес, в день Архангела Михаїла, на честь якого його і назвали, але перевіреним фактом залишається лише дата його хрещення 9 жовтня 1547, в церкві Святої Марії Великої. Він був четвертою дитиною в родині бідного хірурга.
1551 — Родина Сервантеса у пошуках кращої долі переїхала до Вальядоліда. Але батька, через значні борги, за декілька місяців було заарештовано та ув'язнено, а майже все їх майно було конфісковане.
1553 — Сім'я майбутнього письменника повернулась до Алькала-де-Енарес де наступні три роки ледве зводять кінці з кінцями. В ці непрості для родини роки Сервантес можливо вчився в єзуїтській школі Святої Катерини, однак достовірних фактів стосовно цього питання немає.
1556 — Мігель де Сервантес з родиною переїхали в Кордову де його батько отримав спадок Хуана де Сервантеса (діда Мігеля).
1566 — Родина і переїздить до Мадрида, де Мігель робить поетичний дебют з сонета «Serenisima reina en quien se halla» написаного з нагоди дня народження принцеси Каталіни Мікаели.
1569 — Мігель де Сервантес переїздить до Риму де стає солдатом в стрілецькій дивізії військово-морського флоту Іспанії.
1571 — Мігель бере участь в бою при Лепанто, де отримав два поранення в груди, а третє в руку. В результаті поранення його ліва рука стала майже недієздатною та він не відмовився від подальшої служби.
1575 — Він разом зі своїм братом Родріго потрапляє до турецького полону і був направлений в місто Алжир.
1576-1579 — За цей період Сервантес робить чотири безуспішні спроби втечі з полону.
1580 — Через п'ять років страждань Мігелю де Сервантесу вдалось визволитись з полону. Його було викуплено за 500 ескудо і він нарешті зміг повернутись до Іспанії.
1581 — Він переїздить до Португалії, щоб розрахуватись за борги, які були пов'язані з його викупом і до кінця року повертається в Мадрид.
1585 — Сервантес опублікував першу свою новелу «Галатея», а згодом і декілька інших драматичних творів, які на жаль не принесли йому успіху.
Галатея 1585
quote Новела «Галатея» 1585
1587 — Мігель отримує посаду королівського комісара постачання провіанту. Але очікувана посада не принесла щастя поету, наступні п'ять років він має безліч проблем пов'язаних з його новими обов'язками.
1590-1591 — Сервантеса неодноразово звинувачують в різноманітних правопорушеннях і в зв'язку з цим проходить декілька судів. За період державної служби він пише безліч віршів та балад і почав працювати над деякими своїми романами такими як Rinconete y Cortadillo (Рінконете і Кортадільйо) та El Celoso Extremeno (Ревнивець з Естремадури).
1592 — Мігеля де Сервантеса заарештовують за незаконний продаж пшениці та направляють до в'язниці в місті Кастро-дель-Ріо. Проте завдяки своїм зв'язкам йому досить швидко вдалось звільнитись.
1598-1603 — Сервантес займається дрібними приватними справами та практично знаходиться на межі бідності. В нього виникають нові грошові проблеми з казначейством. Але письменник все ж не покидає творчість.
1604 — у світ виходить перша частина культового роману «Дон Кіхот».
Дон Кіхот 1605
quote «Дон Кіхот» видання 1605 року
1607 — Знову ж таки, після суду, через фінансові проблеми Сервантес переїздить в Мадрид, де залишиться працювати до самої смерті.
1608-1614 — Сервантес з головою занурюється в літературну роботу, він пише багато новел, поем та драматичних творів.
1615 — Опублікована друга частина «Дон Кіхота».
1616 — 22 квітня 1616 Мігеля де Сервантес Сааведра не стало. За декілька днів до смерті він йде в монахи та помирає у злиднях