Вакула - в отличие от некоторых других героев «Вечеров на хуторе близ Диканьки» - обладает ясно очерченной индивидуальностью. В нем есть и возвышенность чувств, и уверенность жизненного опыта. Силач в прямом и точном смысле слова, Вакула отличается упорством, твердостью характера. Настойчивость неотделима в нем от хитрости, народной сметки, которая позволяет ему добиться желаемого. Робкий и застенчивый с невестой, Вакула становится расторопным и смелым, когда решает преодолеть препятствия, стоящие на его пути. Перед ним отступает и сам черт, которого Вакула ловко надувает. Хитрую «дипломатичность» проявляет Вакула в Петербурге при встрече с запорожцами, а потом и при встрече с царицей. Вакула щедро одарен природой; мастер на все руки, он обладает и художническим талантом. «Торжеством его искусства» была картина, изображавшая сцены Страшного суда. В образе Вакулы получили отражение сила и крепость народного характера, живой народный ум и сметка»
Ярема – типовий представник повсталого народу (за поемою Тараса Шевченко “Гайдамаки”)
Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий» , а в примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був … наймитом» . Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві: «А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири так і кладе» .
Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Т. Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий» , а в примітці додав: «… між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був … наймитом» . Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві: «А Ярема – страшно глянуть – По три, по чотири так і кладе» .