По этому тексту придумаешь Хорошо воспитанный человек никогда не грубит никому, даже недругам. Он всегда вежлив и доброжелателен со всеми. Такой человек никогда не обидит ни словом, ни делом. От воспитанного человека не услышишь нецензурного слова, да и просто грубое слово навряд ли он произнесёт в присутствии других людей.
Человека можно назвать воспитанным, если он открывает дверь перед идущей за ним женщиной (кстати, в Америке женщина посчитает такого человека грубияном, нарушающим её права, унижающим её достоинство предположением, что она сама не в состоянии открыть дверь!), если мужчина первым здоровается с женщиной. А в деревне воспитанный человек обязан здороваться с любым встречным, даже незнакомым, человеком в городе это уже необязательно.
Также воспитанным считается человек, умеющий культурно вести себя за столом. Он должен правильно и аккуратно вести себя в быту, быть опрятным в одежде и следить за своим внешним видом.
Многое требуется от воспитанного человека! Но эти требования не такие уж и трудновыполнимые, если получил хорошее воспитание в детстве.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Хорошо воспитанный человек никогда не грубит никому, даже недругам. Он всегда вежлив и доброжелателен со всеми. Такой человек никогда не обидит ни словом, ни делом. От воспитанного человека не услышишь нецензурного слова, да и просто грубое слово навряд ли он произнесёт в присутствии других людей.
Человека можно назвать воспитанным, если он открывает дверь перед идущей за ним женщиной (кстати, в Америке женщина посчитает такого человека грубияном, нарушающим её права, унижающим её достоинство предположением, что она сама не в состоянии открыть дверь!), если мужчина первым здоровается с женщиной. А в деревне воспитанный человек обязан здороваться с любым встречным, даже незнакомым, человеком в городе это уже необязательно.
Также воспитанным считается человек, умеющий культурно вести себя за столом. Он должен правильно и аккуратно вести себя в быту, быть опрятным в одежде и следить за своим внешним видом.
Многое требуется от воспитанного человека! Но эти требования не такие уж и трудновыполнимые, если получил хорошее воспитание в детстве.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.