«есть у б. житкова рассказ о команде на пароходе, в трюме которого горит бертолетова соль. описание в «механике салерно» посвящено не столько – таких описаний в мировой много, сколько анализу подвига команды, которая сохраняет пассажиров от гибели и страха» . события разворачиваются быстро, в каждой главе происходит что-то важное, решения принимать нужно быстро) капитан, человек опытный, бывалый, узнав о в трюме, он действует чётко, быстро, понимая, что «страх – огонь в соломе» люди от страха теряют голову, становятся . «нельзя, чтобы знали пассажиры. их двести пять человек. начнётся паника. страх – это огонь в соломе. он охватит всех. все в один миг потеряют ум. тогда люди ревут по-звериному. толпой мечутся по палубе. бросаются сотнями к шлюпкам. топорами рубят руки. мужчины с ножами бросаются на женщин. пробивают себе дорогу. матросы не слушают капитана. давят, рвут пассажиров. окровавленная толпа бьётся, ревёт, - так думает капитан. он много знал таких случаев. он не должен этого допустить» капитан объявляет на судне военное положение. кораблю – полный ход. команде делать плоты под руководством салерно. штурману и второму механику развлекать пассажиров, чтобы те ничего не заподозрили. капитан выкинул за борт одного любопытного пассажира, который стал догадываться, что на судне что-то происходит. экстремальная ситуация диктует иногда свои условия, но ведь капитан несёт ответственность за жизнь всех пассажиров, он в ответе за каждый свой поступок, т. к. от его поступков зависит порой жизнь других людей. а капитан разрешает взять на борт «левые» бочки, даже не проверив, что в них. значит, он косвенно тоже является виновником сначала матросы беспрекословно подчинялись капитану и механикам, работали не покладая рук, они понимали всю опасность ситуации. но жара, духота, тяжёлая работа до изнеможения сделали своё чёрное дело. услышав, что на палубе играет музыка и пассажиры развлекаются, матросы отказываются работать и поднимают «бунт. когда механик салерно брал опасный груз на судно, он не думал об опасности, думал только о выгоде, о тех трёхстах лирах, которые он получит. он не сразу сказал капитану, что в бочках бертолетова соль. но работал он вместе с матросами до изнеможения, во время бунта уговаривал матросов потерпеть. чувство вины не даёт ему покоя, он раскаивается, сознаётся во всём капитану, даже внешне меняется: «старик осунулся за эти два дня» . как мальчик, старик глядел на капитана, будто хотел сказать: «ну, прикажи скорее, и я в воду брошусь» . во время спуска пассажиров на шлюпки салерно «точно, без окриков, руководил, и руки людей работали дружно в лад» рассказ заканчивается тем, что все пассажиры спасены, люди после трёх дней, проведённых в шлюпках, «перешли на пароход» , подоспевший на . «недосчитались старика салерно. когда он пропал, кто его знает» . салерно не смог пережить своей вины, спасая людей, он жертвует своей жизнью. он понимал, что дальнейшая жизнь для него невозможна, поэтому переоделся в чистую рубаху. он заранее всё решил для себя.
пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа.
є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч:
а пісня - це душа. з усіх потреб потреба.
лиш пісня в серці ширить межі неба.
на крилах сонце сяйво їй лиша —
чим глибше пісня, тим ясніш душа.
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа.
є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч:
а пісня - це душа. з усіх потреб потреба.
лиш пісня в серці ширить межі неба.
на крилах сонце сяйво їй лиша —
чим глибше пісня, тим ясніш душа.
народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.