Сочинение на тему: «образ князей в “слово о полку игореве”» с 3 цитатами из произведения, 2 сложносочинёнными предложениями и одним бессоюзным предложением.
Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» – власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною – давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника – сина улюбленої сестри Фен.
Через некоторое время бортианские привидения, размахивая своими белоснежными простынями, уже плотной колонной направились туда, где, как они думали, они смогут найти свой смысл. На земле, как говорили старики-бортианцы, множество ребят верили в привидения и боялись их. Матери по ночам рассказывали своим ребятам о том, что если они не уснут, то белые духи заберут их в свое царство, и дети, конечно же, верили в это. Ведь, в отличии от взрослых, дети верили во многие чудные вещи. А бортианцам это было только на руку.
-Эй, все собрались?! -крикнул глава бортианцев, и оценивающим взглядом оглядел колонну своих сородичей. -Все готовы, никого не забыли!
-Нет, все на местах! -отвечал ему его
Одобрительно хмыкнув, главный бортианец последний раз вдохнул свежего воздуха своей родной планеты, и оглянувшись, едва заметно улыбнулся. Там, на земле, им будет лучше. По-крайней мере, он так надеялся.
И не ошибся.. Ранним весенним утром, когда земля не отошла от предыдущего периода, и все еще по-зимнему ледяная, маленький мальчик на земле спокойно кушал хлопья, когда в окне мелькнула белоснежная простыня. Застыв, ребенок попытался вглядеться в увиденное, но тут же, с воплями отскочил, увидев за своим окном привидение.
-Мама! -заверещал его писклявый голосок, погасив радостное "Да!" с наружней стороны оконца.
Головні герої: Скрудж, його сестра Фен та племінник, привид Марлей, Духи Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» – власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною – давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника – сина улюбленої сестри Фен.
Объяснение:
А бортианцам это было только на руку.
-Эй, все собрались?! -крикнул глава бортианцев, и оценивающим взглядом оглядел колонну своих сородичей. -Все готовы, никого не забыли!
-Нет, все на местах! -отвечал ему его
Одобрительно хмыкнув, главный бортианец последний раз вдохнул свежего воздуха своей родной планеты, и оглянувшись, едва заметно улыбнулся. Там, на земле, им будет лучше. По-крайней мере, он так надеялся.
И не ошибся..
Ранним весенним утром, когда земля не отошла от предыдущего периода, и все еще по-зимнему ледяная, маленький мальчик на земле спокойно кушал хлопья, когда в окне мелькнула белоснежная простыня. Застыв, ребенок попытался вглядеться в увиденное, но тут же, с воплями отскочил, увидев за своим окном привидение.
-Мама! -заверещал его писклявый голосок, погасив радостное "Да!" с наружней стороны оконца.