Т. Г. Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
Одним из активных образно-выразительных средств является метафора. Это троп, в котором одно явление представлено полностью уподобленным другому, чем-либо сходному с ним. Этот троп ещё более, чем сравнение усилению образной яркости воспроизводимого материала. Метафора в ряде случаев создает целую, законченную картину. Очень глубока по содержанию законченная метафора Маяковского, определяющая мощь действие поэтического слова: « Я знаю силу слов, я знаю слов набат» В этой метафоре понимать народ подобна набату, представлена как свойство самого поэтического слова. Маяковский много и напряженно работал над выразительностью своего слова; широко использовал различные виды иносказательности. Многие исследователи его творчества отмечают именно метафоричность его поэзии Л. А. Смирнова пишет: « Метафоры и метонимии Маяковского прямо из легенды: « в норах листики всем ещё мышаться» , « скомкав фонарей одеяла» , « Враждующий букет бульварных проституток» , « трамвай с разбега взметнул зрачки» . И все это « уложено» в пестрый, сбивчивый разговор улицы или монолог потрясенного её наблюдателя»
Бахтин отмечает: » Метафора Маяковского построена не на нюансах, а на основных тонах… Маяковский работает грубыми тонами, но это не является недостатком метафоры. Маяковскому такая метафора идет.
Т. Г. Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено.
Збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, Шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. Автор «Кобзаря» виробляв і утверджував нове художнє мислення. Його роль в історії української літератури більша, ніж роль Пушкіна в російській, Міцкевича — в польській літературі. Його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
Если не подходит, приношу извинения. .
Одним из активных образно-выразительных средств является метафора. Это троп, в котором одно явление представлено полностью уподобленным другому, чем-либо сходному с ним. Этот троп ещё более, чем сравнение усилению образной яркости воспроизводимого материала. Метафора в ряде случаев создает целую, законченную картину. Очень глубока по содержанию законченная метафора Маяковского, определяющая мощь действие поэтического слова: « Я знаю силу слов, я знаю слов набат» В этой метафоре понимать народ подобна набату, представлена как свойство самого поэтического слова. Маяковский много и напряженно работал над выразительностью своего слова; широко использовал различные виды иносказательности. Многие исследователи его творчества отмечают именно метафоричность его поэзии Л. А. Смирнова пишет: « Метафоры и метонимии Маяковского прямо из легенды: « в норах листики всем ещё мышаться» , « скомкав фонарей одеяла» , « Враждующий букет бульварных проституток» , « трамвай с разбега взметнул зрачки» . И все это « уложено» в пестрый, сбивчивый разговор улицы или монолог потрясенного её наблюдателя»
Бахтин отмечает: » Метафора Маяковского построена не на нюансах, а на основных тонах… Маяковский работает грубыми тонами, но это не является недостатком метафоры. Маяковскому такая метафора идет.