Сочинение на тему васюткино озеро в вступлении говорим: здесь говорим о писателе о герои размышляем над темой сочинения это часть состоит из двух трех предложений логичным завершением вступления будут фразы: давайте поговорим об этом или давайте разберемся.
в основной части:здесь нужно выдвенуть тезис который нужно доказать привести не меньше двух примеров можно воспользоваться цетатами из текста пример вводятся с слов:во первых, во вторых и т.д.
в заключении говорим: здесь подводим итог нужно подтвердить оргументы.
даю 45 все что у меня есть ( оставил себе на всякий пожарный)±₋±

Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 
Ой люлі, люлі, моя дитино,
Вдень і вночі.
Підеш, мій сину, по Україні,
Нас кленучи.
Сину мій, сину, не клени тата,
Не пом'яни.
Мене, прокляту, я твоя мати,
Мене клени.
Мене не стане, не йди між люди,
Іди ти в гай;
Гай не спитає й бачить не буде,
Там і гуляй.
Найдеш у гаї тую калину,
То й пригорнись,
Бо я любила, моя дитино,
її колись.
Як підеш в села, у тії хати,
То не журись.
А як побачиш з дітками матір,
То не дивись. 

Мені подобаються вірші Тарса Шевченка тому що вони є важливим чинноком  удосконалення особистості ,а хначить і суспільства 
На мою думку вони показують  якою є людина чистою і чесною гуманою и правдивою .

Сервантес ставил перед театром морально-воспитательные задачи, протестуя против понимания спектакля исключительно как веселого, развлекательного зрелища. Определяя драму, вслед за Цицероном, как «зеркало человеческой жизни, пример нравов и образцов истины», Сервантес замечал: «Посмотрев комедию замысловатую и отличающуюся искусством в расположении, зритель уйдет из театра, смеясь шуткам, проникшись нравоучениями, в восторге от происшествий, умудренный рассуждениями, предостереженный кознями, наученный примерами, возмущенный пороком и влюбленный в добродетель, ибо хорошая комедия пробудить все эти страсти в любой душе, даже самой грубой и невосприимчивой». Отсюда — двоякая тематика драматургии Сервантеса: сатирико-реалистическая и героическая.