1) Борис Годунов властный и мудрый правитель, любящий муж и отец, Борис наделен многими достоинствами. Опытный политик, одаренный могучей волей, блестящим умом и искренней заботой о своем народе царь, тем не менее, не смог завоевать народную любовь. Народ не смог простить ему убийство царевича, кроме того, политика тотального закрепощения крестьян также была не по душе простому люду.
2) Пимен Кроткий и смиренный старец, монах-летописец Чудова монастыря - один из центральных персонажей, он является единственным свидетелем трагического убийства. Пимен непреднамеренно провоцирует своего келейника Григория на самозванство одним лишь неосторожным упоминанием о равном возрасте Отрепьева и убиенного царевича. При этом он декларирует власть царя, как данную от Бога, и впоследствии призывает народ каяться за грехи царя-детоубийцы.
3) Григорий Отрепьев. Страстная натура молодого инока берет верх над его стремлением к уединению в монастырских стенах. Далее Гришка раскрывается и как пылкий влюбленный, и как одержимый жаждой власти молодой человек. В образе Самозванца он заручается поддержкой как бояр, так и польской шляхты, но любовь народа ему завоевать так и не удастся. Вместо приветственных возгласов, новопоставленного царя ожидает народное безмолвие.
4) Марина Мнишек Честолюбивая дочь польского воеводы, жена Лжедмитрия, она была готова добиться царской власти любым путем, будучи одинаково безразличной как к страстной любви Самозванца, так и к политическим интересам своего народа.
5) Князь Шуйский . Яркий представитель боярской оппозиции, участник практически всех политических заговоров. Его роль имеет большой вес и значение трагедии. Он первым расследует убийство царевича и дальновидно оценивает последствия вести о Самозванце.
Юродивый. Значительность роли этого персонажа в том, что он позволил себе на площади перед собором Василия Блаженного прилюдно обвинить царя в убийстве маленького царевича. Второе появление в сцене битвы под Кромами ознаменуется плачем Юродивого о судьбе русского народа в грядущее Смутное время.
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
1) Борис Годунов властный и мудрый правитель, любящий муж и отец, Борис наделен многими достоинствами. Опытный политик, одаренный могучей волей, блестящим умом и искренней заботой о своем народе царь, тем не менее, не смог завоевать народную любовь. Народ не смог простить ему убийство царевича, кроме того, политика тотального закрепощения крестьян также была не по душе простому люду.
2) Пимен Кроткий и смиренный старец, монах-летописец Чудова монастыря - один из центральных персонажей, он является единственным свидетелем трагического убийства. Пимен непреднамеренно провоцирует своего келейника Григория на самозванство одним лишь неосторожным упоминанием о равном возрасте Отрепьева и убиенного царевича. При этом он декларирует власть царя, как данную от Бога, и впоследствии призывает народ каяться за грехи царя-детоубийцы.
3) Григорий Отрепьев. Страстная натура молодого инока берет верх над его стремлением к уединению в монастырских стенах. Далее Гришка раскрывается и как пылкий влюбленный, и как одержимый жаждой власти молодой человек. В образе Самозванца он заручается поддержкой как бояр, так и польской шляхты, но любовь народа ему завоевать так и не удастся. Вместо приветственных возгласов, новопоставленного царя ожидает народное безмолвие.
4) Марина Мнишек Честолюбивая дочь польского воеводы, жена Лжедмитрия, она была готова добиться царской власти любым путем, будучи одинаково безразличной как к страстной любви Самозванца, так и к политическим интересам своего народа.
5) Князь Шуйский . Яркий представитель боярской оппозиции, участник практически всех политических заговоров. Его роль имеет большой вес и значение трагедии. Он первым расследует убийство царевича и дальновидно оценивает последствия вести о Самозванце.
Юродивый. Значительность роли этого персонажа в том, что он позволил себе на площади перед собором Василия Блаженного прилюдно обвинить царя в убийстве маленького царевича. Второе появление в сцене битвы под Кромами ознаменуется плачем Юродивого о судьбе русского народа в грядущее Смутное время.
Объяснение:
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)