Вільфрел Айвенго — головний герой твору. Йому 25 років.
1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.)
2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом “Позбавлений спадку” і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.).
3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.)
Айвенго — головний герой твору. Це дуже мужній, благородний, відданий, сильний юнак. Він належав до роду саксів. Айвенго мав дуже гарні здібності. Головний герой був молодим, але неперевершеним лицарем. Ніхто не міг його перемогти, перевершити у володінні зброєю. Айвенго відстоює свою гідність, честь, беручи участь у багатьох турнірах для лицарів. На одному з боїв юнак з’явився із девізом «Позбавлений спадку». Айвенго навіть зміг перемогти найбільш сильного норманського лицаря храмовника Бріана де Буагіль-бера. Головний герой був відданий своєму королю Річарду. Айвенго хвилювався за державу. Також він допомагав королю у третьому хрестовому поході, захищав його честь і гідність.
У душі юнака перепліталося почуття мужньості, жорстокості, сміливості й одночасно щирої любові, вірності, ніжності. Айвего сильно покохав леді Ровену. Через це батько вигнав юнака з дому й позбавив спадщини. Та це не зупинило Айвенго. Головний герой знайшов вихід: переміг на турнірі під Ашбою, ледь не втративши життя. Спритність, юнацька грація зачарували глядачів. Айвенго отримав приз — золотий вінок: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло». Айвенго обрав королевою турніру леді Ровену. На щастя, батько зрозумів, пробачив сина. Кохання перемогло, і згодом Айвенго з Ровеною одружилися.
Головний герой завжди був готовий до людям. Він це робив щиро, без будь-якої користі для себе. Одного разу Айвенго був сильно поранений, Ребекка, дочка єврея Ісаака, доглядала за ним, лікувала. Коли юнак дізнався, що дівчину звинувачують у чаклунстві, то одразу ж, ледь одужавши, поспішав захистити її честь, довести її невинність.
Отже, Айвенго перед нами постає ідеальним лицарем. У ньому поєднується зовнішня врода, розум, шляхетність, відвага, доблесть, щирість, відданість справі. Зараз ми живемо у двадцять першому столітті, але все одно з захопленням і хлопці, і дівчата читають роман «Айвенго».
Вільфрел Айвенго — головний герой твору. Йому 25 років.
1. Походження героя. (Айвенго належав до шанованого старовинного роду саксів. Його батько — Седрік Сакс — представник тієї частини знаті, яка не бажає коритися норманам і мріє про відродження своєї незалежності.)
2. Володіння зброєю, хоробрість, спритність — риси справжнього лицаря (Незважаючи на те, що Айвенго дуже молодий, ніхто з лицарів не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. На турнірі під Ашбою він, коли лицарі-норманн майже стали переможцями, з’являється із девізом “Позбавлений спадку” і перемагає в смертельному бою найсильнішого з норманів — гордовитого храмовника Бріана де Буагільбера.).
3. Вірність королю Річарду. (Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів.)
Айвенго — головний герой твору. Це дуже мужній, благородний, відданий, сильний юнак. Він належав до роду саксів. Айвенго мав дуже гарні здібності. Головний герой був молодим, але неперевершеним лицарем. Ніхто не міг його перемогти, перевершити у володінні зброєю. Айвенго відстоює свою гідність, честь, беручи участь у багатьох турнірах для лицарів. На одному з боїв юнак з’явився із девізом «Позбавлений спадку». Айвенго навіть зміг перемогти найбільш сильного норманського лицаря храмовника Бріана де Буагіль-бера. Головний герой був відданий своєму королю Річарду. Айвенго хвилювався за державу. Також він допомагав королю у третьому хрестовому поході, захищав його честь і гідність.
У душі юнака перепліталося почуття мужньості, жорстокості, сміливості й одночасно щирої любові, вірності, ніжності. Айвего сильно покохав леді Ровену. Через це батько вигнав юнака з дому й позбавив спадщини. Та це не зупинило Айвенго. Головний герой знайшов вихід: переміг на турнірі під Ашбою, ледь не втративши життя. Спритність, юнацька грація зачарували глядачів. Айвенго отримав приз — золотий вінок: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло». Айвенго обрав королевою турніру леді Ровену. На щастя, батько зрозумів, пробачив сина. Кохання перемогло, і згодом Айвенго з Ровеною одружилися.
Головний герой завжди був готовий до людям. Він це робив щиро, без будь-якої користі для себе. Одного разу Айвенго був сильно поранений, Ребекка, дочка єврея Ісаака, доглядала за ним, лікувала. Коли юнак дізнався, що дівчину звинувачують у чаклунстві, то одразу ж, ледь одужавши, поспішав захистити її честь, довести її невинність.
Отже, Айвенго перед нами постає ідеальним лицарем. У ньому поєднується зовнішня врода, розум, шляхетність, відвага, доблесть, щирість, відданість справі. Зараз ми живемо у двадцять першому столітті, але все одно з захопленням і хлопці, і дівчата читають роман «Айвенго».
Объяснение: