Первая любовь Аси-всепоглощающее чувство,она искренняя и непосредственная.Девушка ждёт признания,она окрылена чувством и не скрывает этого.Но признания не последовало,Ася исчезает из жизни Н.Н.
Что же случилось и почему любящие люди не оказались вместе?Рассказчик обвиняет себя в трусости,он испугался ответственности за Асю,пренебрёг чувством любви и искал повод не менять свою жизнь,тихую и серую.Ася ворвалась в душу рассказчика,разбудила его чувства,а он не смог сказать ей простые слова,которые она так ждала. Причина неудавшейся любви в нерешительности Господина Н.Н.,его слабости.Он малодушно молчал,оберегая свой покой,а потеряв Асю,понял,что это была любовь всей его жизни.
Усе давало йому перевагу перед іншими: і похилі літа, і досвідченість, і вміння рухати своїм військом, і найсильніша від усіх ненависть до ворогів. М. В. Гоголь Тарас Бульба — головний герой повісті М. В. Гоголя — був "одним з числа корінних, старих полковників" і зміст свого життя бачив у боротьбі за незалежність Батьківщини. У своїх товаришах, козаках, він цінував хоробрість, сміливість. Коли сини Тараса, Остап і Андрій, повернулися додому з бурси, Тарас, не давши їм погуляти досхочу, побути з матір'ю, поспішив вирушити на Січ. Будучи за характером впертим і запальним, Тарас був твердо переконаний, що справжнім козаком, істинним воїном можна стати тільки в Запоріжжі, тільки там можна опанувати дійсну військову школу й науку. Дуже гірко Тарасові, що один з його синів, Андрій, став зрадником. Але ж як пишався він синами! І гарні, і безстрашні, і вмілі! Але не побачив хоробрий отаман червоточинки у своєму синові. А довідавшись про зраду Андрія, сам його і вбив. Тарас Бульба — сміливий і передбачливий отаман. Він піклується про побут козаків свого куреня і навіть в останні хвилини свого життя думає й хвилюється за них, кричить, щоб забирали човни й змогли втекти від погоні. Дуже високо цінував Тарас почуття товариства, засуджував тих козаків, хто міг залишити в біді товариша. У героїчній боротьбі з ворогами Тарас проявляє гарячу любов до Батьківщини, беззавітну хоробрість, ненависть до ворогів. Мужньо переносить Тарас страшні муки й смерть. І по праву ми вважаємо Тараса Бульбу народним героєм: він боровся за незалежність народу, вірив у його сили, міцно пов'язаний з ним одним бажанням, однією мрією: "Нехай же цвіте Російська земля!"
Первая любовь Аси-всепоглощающее чувство,она искренняя и непосредственная.Девушка ждёт признания,она окрылена чувством и не скрывает этого.Но признания не последовало,Ася исчезает из жизни Н.Н.
Что же случилось и почему любящие люди не оказались вместе?Рассказчик обвиняет себя в трусости,он испугался ответственности за Асю,пренебрёг чувством любви и искал повод не менять свою жизнь,тихую и серую.Ася ворвалась в душу рассказчика,разбудила его чувства,а он не смог сказать ей простые слова,которые она так ждала. Причина неудавшейся любви в нерешительности Господина Н.Н.,его слабости.Он малодушно молчал,оберегая свой покой,а потеряв Асю,понял,что это была любовь всей его жизни.
Усе давало йому перевагу перед іншими: і похилі літа, і досвідченість, і вміння рухати своїм військом, і найсильніша від усіх ненависть до ворогів.
М. В. Гоголь
Тарас Бульба — головний герой повісті М. В. Гоголя — був "одним з числа корінних, старих полковників" і зміст свого життя бачив у боротьбі за незалежність Батьківщини. У своїх товаришах, козаках, він цінував хоробрість, сміливість. Коли сини Тараса, Остап і Андрій, повернулися додому з бурси, Тарас, не давши їм погуляти досхочу, побути з матір'ю, поспішив вирушити на Січ. Будучи за характером впертим і запальним, Тарас був твердо переконаний, що справжнім козаком, істинним воїном можна стати тільки в Запоріжжі, тільки там можна опанувати дійсну військову школу й науку.
Дуже гірко Тарасові, що один з його синів, Андрій, став зрадником. Але ж як пишався він синами! І гарні, і безстрашні, і вмілі! Але не побачив хоробрий отаман червоточинки у своєму синові. А довідавшись про зраду Андрія, сам його і вбив.
Тарас Бульба — сміливий і передбачливий отаман. Він піклується про побут козаків свого куреня і навіть в останні хвилини свого життя думає й хвилюється за них, кричить, щоб забирали човни й змогли втекти від погоні. Дуже високо цінував Тарас почуття товариства, засуджував тих козаків, хто міг залишити в біді товариша.
У героїчній боротьбі з ворогами Тарас проявляє гарячу любов до Батьківщини, беззавітну хоробрість, ненависть до ворогів.
Мужньо переносить Тарас страшні муки й смерть. І по праву ми вважаємо Тараса Бульбу народним героєм: він боровся за незалежність народу, вірив у його сили, міцно пов'язаний з ним одним бажанням, однією мрією: "Нехай же цвіте Російська земля!"