Сочинение по рассказу А.Платонова « Семён» План:1) Вступление. Какое место занимает рассказ в творчестве А. Платонова?
Прочитайте эпиграф о А. П. Платонове. Как вы думаете, почему именно эти слова о Платонове стали эпиграфом к сочинению?
(Этот рассказ автобиографичен. Свое рано закончившееся детство А. Платонов изобразил в рассказе «Семен». Он жил в многодетной и очень бедной семье. С 14 лет начал работать. Еще подростком сменил он немало занятий: был батраком, подручным на складе машиниста, литейщиком, мастеровым.)
2) Кто главный герой рассказа? Какой он, что вы можете сказать о нём, его семье?
(7летний мальчик Семён. Он не по годам очень взрослый, самостоятельный)
3) Какое страшное событие происходит в семье Семёна?
(после очередных родов умирает мать; ребенок остался полусиротой после смерти матери, все домашние хлопоты ему пришлось взвалить на себя)
4) Как описан отец?
(Он нес в себе любовь к детям и вину перед ними, он как будто хотел вымолить прощение за то, в чем не был виноват — за бедность, за сиротство, за редкие радости)
5) О чём повествует данный рассказ?
(о душе ребенка, его мировоззрении, о судьбе мальчика, на которого легли все домашние заботы после смерти матери: "...В нем цвела душа, как во всяком ребенке, в него входили темные, неудержимые, страстные силы мира и превращались в человека...")
6) Заключение. Ваше отношение к рассказу.
Чему учит автор? Что пытается донести до читателя?
( В рассказе А.Платонова «Семён» автор предоставляет возможность читателю проникнуть в мир героев, выстроить тем самым своё отношение к ним. Мы начинаем задумываться о том, что такое счастье для других. Удивляемся тому, насколько семилетний ребёнок мыслить по-взрослому).
Відповідь:
Так называемая партизанская война началась со вступления неприятеля в Смоленск. Прежде чем партизанская война была официально принята нашим правительством, уже тысячи людей неприятельской армии – отсталые мародеры, фуражиры – были истреблены казаками и мужиками, побивавшими этих людей так же бессознательно, как бессознательно собаки загрызают забеглую бешеную собаку. Денис Давыдов своим русским чутьем первый понял значение той страшной дубины, которая, не спрашивая правил военного искусства, уничтожала французов, и ему принадлежит слава первого шага для узаконения этого приема войны.
Пояснення:
Объяснение:
Мона Ліза опис картини
Картину Мона Ліза неможливо описати словами: чим довше ви дивитеся на неї , тим більше захоплюєтесь.
Як і багато картин того періоду, цей портрет не уникнув руйнівної дії часу, нанесених руками невмілих реставраторів . Але незважаючи на все це , він не втратив своєї особливої краси і чарівності, і прекрасне обличчя все ще випромінює спокійну і зачаровує посмішку.
Розміри картини Мона Ліза: Картина – всього лише 30 дюймів у висоту , і Мона Ліза зображена сидячою на низькому стільчику ; її тіло повернене вліво , права рука спирається на лівому передпліччі. Особа звернено до глядача злегка під кутом , тоді як карі очі дивляться прямо на вас.
Каштанове волосся, розділені на проділ посередині і гладко зачесане до скронь , спадають красивими м’якими локонами на плечі . Прозора вуаль накинута на голову і в’ється поверх плечей . Топ спочатку зеленуватого кольору з глибоким вирізом оживлено більш світлими рукавами , які колись, мабуть, були жовтими .
На задньому плані – фантастичний краєвид з пагорбами і горами , теплих і м’яких тонів , над ним поступово світлішає небо. Дві колони по краях пейзажу закриває нинішня рама картини. У цьому полотні прекрасні всі деталі , але увагу насамперед захоплює особа .
Відомий італійський архітектор і історик Вазарі , що жив в ту блискучу епоху , так писав про « Мону Лізу»:
«Леонардо погодився написати для Франческо дель Джокондо портрет Мони Лізи, його дружини. Він писав його чотири роки і потім залишив, не завершивши. Зараз цією картиною володіє французький король Франциск. Той, хто хоче дізнатися, як близько мистецтво може підійти до природного оригіналу, повинен уважно розглянути цю прекрасну голову.
Всі деталі її виконані з найбільшим ретельністю . Очі мають той же блиск і так само зволожені , як у житті. Навколо них ми бачимо слабкі червонувато -сині круги , а вії могли бути написані тільки дуже майстерною пензлем. Можна помітити , де брови ширше , а де стають тоншими , з’являючись з пор шкіри і закруглюючись донизу. Все настільки природно , наскільки це взагалі можна зобразити . Маленькі , красиво вирізані ніздрі , рожеві і ніжні , виконані з найбільшою правдивістю . Рот , куточки губ , де рожевий відтінок переходить в природний живий колір обличчя , написані так чудово , що здаються не намальованими , а як би живою плоттю і кров’ю.
Тому, хто уважно дивиться на впадинку на шиї , починає здаватися , що він ось-ось зможе побачити биття пульсу . Дійсно , цей портрет написаний так досконало, що змушує будь-якого сформованого художника , та й взагалі будь-якого , хто на нього дивиться , тремтіти від хвилювання .
Мона Ліза була безмежно красива, і Леонардо завжди за на сеанси кого-небудь , хто міг грати і співати або жартувати , щоб її обличчя не виглядало втомленим і нудним , що часто буває , коли позують для портрета .
Навпаки , чарівна усмішка грає на цьому обличчі , і здається , що воно – творіння Неба , а не рук людських , і що більш всього дивно – воно повно життя ».
Такі слова Вазарі , що мають величезне значення і достовірність , тому що в його час полотно знаходилося в чудовому стані.
Хто зображений на картині Мона Ліза
Моні Лізі було 24 роки , коли в 1503 році почав створюватися її портрет , а Леонардо тоді був 51 рік. Картина так і не була закінчена і залишалася у Леонардо , а пізніше перейшла до Франциску Першому, королю Франції.
Багато віддали б все , щоб володіти цією картиною. Одним з таких людей був герцог Букінгемський . Пізніше це призвело до драматичної історії крадіжки картини з Лувру з подальшим її поверненням .
Будучи вищою точкою , вершиною творчості Леонардо , це полотно є ніби кристалізацією його генія , таємних думок та натхнення.
Про Моні Лізі відомо дуже мало , крім кількох незначних фактів , і тому важко відповісти на дуже важливе питання , що часто ставиться і обговорюваний : чи була вона просто красивою моделлю для Леонардо або ж вона була його музою і навіть любов’ю , у що багато хто хотів би вірити .
Є деякі факти , що підтверджують правильність останнього припущення , і це , можливо , пояснює особливу чарівництво картини. Але яка б не була правда , якою чудовою , має бути , була вона особистістю , якщо зуміла викликати все краще в цьому гіганті Ренесансу ! Вона до цьому генію залишити нащадкам унікальний шедевр , надихаючий тисячі і тисячі людей протягом століть . Величезне вплив оточуючих людей на художників занадто добре відомо , навіть якщо самі ці люди залишалися в тіні. Взаємодія особистостей моделі і художника , особливо якщо їх пов’язує взаємна симпатія і потяг , часто призводить до створення шедеврів.